Записки травмованого серця
скучила за біллю
Знаєш, я була впевнена, що після останніх подій на особистому фронті я зачинила всі двері та вікна свого світу, свого серця. Забила їх усілякими способами. Але, як виявилося, це лише самообман. Самонавіювання, яке дало збій. Якось так вийшло, що якусь щілину ти знайшов і ввійшов у моє серце. І знову я обманюю себе. Ти знайшов? Чи я сама розкрила її! Адже мені багато чого не треба: мінімальний прояв зацікавленості, турботи, що нічого не означає, посмішка – і все, і я в сітці. Іду на свої ж граблі, які лежать перед носом, і б'юся, б'юся. Зрозуміло, що мені знову боляче. Придумала собі, що я можу щось означати для тебе, збудувала якісь повітряні замки, і сиджу, чекаю як пані, що наступний хід буде за тобою. У результаті знову в бруд обличчям. Що я собі гадала? Чим я думала? На що сподівалася? І з чого раптом я вирішила, що цього разу буде все по-іншому, не як попередні -тнадцять разів. Мабуть скучила за болю чи проблемами. Я не знаю. Захотілося тепла, кохання, яке так жадібно падало променем у мою щілину. А я та візьми і піддалася. І головне чому? Дурниця. Ну що ж, мені не звикати. Все минає. І це теж минеться.
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
