Записки травмованого серця
кого я обманюю
Кожний раз після розчарування, невдалої закоханості я запевняю себе, обіцяю собі, що більше ніколи. Кричиш, що «ніколи»… більше ніколи не закохаєшся, а якщо це трапиться, ти не надаси цьому ніякого значення. Не будеш зустрічатися ні з ким, ніяких стосунків, ніякої романтики. Нічого і ніколи. Звісно, що всі ці обіцянки я ніколи не виконую, якби цього не хотілося. Але з кожним розчаруванням я стаю сильніша. Уникаю усіх. Відмовляюсь не те що від побачень, а навіть від банальних зустрічей. Кожна зустріч несе по собі якесь навантаження, значення. Хтось обов’язково захоче скористатися нагодою, використати чи зав’язати стосунки, які через неділі дві дадуть тріщину.
І ось знову цей момент.. момент, коли треба згадати минуле, усі невдалі спроби і сказати собі «навіть не думай». Нехай і подобається, і наче щось відчуваєш – це ще нічого не значить. Була дружба, отож хай би і залишалася та дружба.
Але кого я обманюю… ми обох щось відчуваємо один до одного. Типу скриваємо це, говоримо якісь замаскуваті фрази. Особливо я намагаюсь не надавати цьому ніякого значення та тримати все це і його на відстані. Не знаю, на скільки мене вистачить. На скільки його вистачить. Чи захоче він так ось зі мною спілкуватися, бачитися. Я боюсь, що він все зіпсує. І я, як завжди, втрачу друга.
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
