Записки травмованого серця
Кохання-блювання
Як цікаво все це: життя-буття, кохання-зітхання. Хоча, від слова «кохання» мені завжди блювати хочеться. Вже мені ця тема так приїлася. Вже настільки набридла, що викликає лише негативні емоції, відчуття нудоти, дратівливість і злість. Якщо мене запитають чи я вірю в кохання, я одразу скажу «ні». Але цей стан, принаймні, стан закоханості, мені добре відомий. Так, можливо, в певній мірі, при певних обставинах, я відчувала піднесеність, ейфорію, задоволення. Але це було так швидкоплинно, що негативні емоції повністю перечеркували усю ту миттєво-хвилинну радість. Як писав Ф. Бегбедер: «Любовь похожа на американские горки: сначала вверх, потом вдруг вниз, и снова вверх, и снова вниз, а в конце блюешь прямо на себя!…». Отож, цілком зрозуміло чому слово «кохання» викликає в мене блювотні рефлекси. «Ти любиш?». Аха-ха. Та годі. Не вірю. А якщо це і так, то мені тебе шкода. Справді, шкода.
Кохання – це лайно. Це біль. Це розчарування. Це страждання. Це блювання.
І так, забула сказати, кохайте! Якщо вам нудно жити і вам хочеться екстриму – кохайте!
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
