Люди постійно прагнуть мене змінити. Кажуть як правильно жити і вимагають дотримуватись цих правил. Але чому я маю бути така як всі? Чому я маю відмовлятись від свого життя, від своїх принципів, від своїх поглядів заради того, аби подобатись комусь, або просто заради того, щоб оточуючі люди не бачили в тобі дикарку, не нормальну і ще бог знає яку. Мене це так дратує. Я роблю так як вважаю за потрібне, я чиню так, як дозволяє мені совість та виховання. Можливо в деяких дрібницях я можу помилятись, але в цілому я в своїх переконаннях впевнена. Якщо хтось вважає мене ненормальною, це їхні проблеми. За своїми стандартами я нормальна і я не звертаю уваги на визначення цього слова іншими людьми. Я чиню так, як мені подобається. Я об’єктивно оцінюю життя інших… і я точно можу сказати – так я жити не хочу. А ви живіть як хочете. Я не буду вас повчати, кожен сам будує своє життя. Так, важко йти проти системи та стандартів, які малює суспільство. Але підлаштовуватись під всіх я не хочу і не буду. Більшість витрачають час та сили, аби бути такими як всі. А я, щоб бути собою. Витрати однакові, проте результат різний.
Відредаговано: 03.09.2025