Записки травмованого серця

думки

Знаєте, якось так виходить, що усе своє життя ми женемося за вигаданим ідеалом. За коханням, яке більше схоже на казку. За грошима, які затьмарюють духовність. Завжди в пошуках надійних друзів, хоч поряд є справжній друг – мама. А життя минає з кожною секундою. Дивуєшся своєму нещастю, бо завжди в пошуках якогось уявного світу. Ти не помічаєш поряд друга, який до безтями в тебе закоханий. Створюєш біля себе натовп товаришів, які ніколи не були тобі справжніми друзями. І, яких використовуєш так само, як і вони тебе. Вже і забула, коли розмовляла «по душах» зі своєю мамою. І злишся інколи, що вона тебе не розуміє. Авжеж, вона ж тебе практично не знає. А гроші? Їх завжди не вистачає. І чим більше їх є, тим менше їх здається. А душа як була заплямована так і залишається.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше