Записки травмованого серця
Елвіс
Проходжу повз нього, намагаюсь не дивитись навіть в його бік. Але не можу… не можу і знову кидаю мимолітній погляд в його сторону, жадібно ловлячи зустрічний кивок. Це можливо нічого і в ту ж мить досить багато. І знову це відчуття хвилинного блаженства, а потім годинами біль, сльози. І так кожний день, це як замкнуте коло. Але я з радістю готова бігати по ньому, хоч і моє внутрішнє «я» не задоволене від цього вибору. А мені більше нічого не залишається робити. Це звичайна моя закоханість. Закоханість, яка, я сподіваюсь, мине. І якщо не сьогодні то завтра, після завтра, через місяць… але ж мине. І знову кидаю мимолітній погляд, жадібно, вимагаючи теж саме від нього.
***
Як казала мій викладач: «Наш Елвіс… він особливий, він як іскра». Хм, іскра. Так, іскра. Від якої розгулялося ціле полум’я усередині мене. І яке я не можу погасити досі. І, начебто, погасила, але ще тліє. І ця іскорка, яка ще лишилася в мені, може ще не раз спалахнути. Коли я його бачу, то відчуття, наче на це тління подмухали. І ця приємна біль знову охопила ще не загоєні місця. Ех, іскра.
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
