Слухатись свого серця???

Чому розум і серце живуть окремо? Через це дуже часто важко зробити правильний вибір. Коли логічно починаєш розмірковувати, розкладати по поличкам, то чітко розумієш, що мозок правий. Але серце (душа), воно просто повернуте дупою до розуму. Та мозок кричить, і відчуття, що кожна клітина стоїть з транспарантом зі словами: «я правий», «роби так, як кажу». Та серце не чує і не бачить або, можливо, просто ігнорує. І якщо це так, то в нього це інколи добре виходить. Чому почуття сильніші за розум? Не розумію! Я ненавиджу вислів, а точніше пораду: «слухай свого серця». Та якщо б я його завжди слухала, то, враховуючи, як воно калатає, коли бачу гарного хлопця, як почуття повністю заповнюють мозок, і він проти волі кричить: «я б його...(кх-кх)!». То з таким розкладом, я б стала, вибачте на слові, дівчиною легкої поведінки. Та й більшості знайома така ситуація, коли чоловік або хлопець сильно випиває, починає розпускати руки. Звісно ж, що у прекрасної половини, які все терплять, це призводить до нервових зривів, фізичної та моральної болі. І на поради друзів, які говорять, що потрібно кидати та тікати від нього, адже психічний стан важливіше. У відповідь від цих жінок можна лише почути: «я й сама це розумію, але серце... серце любить». І що ж врешті решт виходить? Авжеж, продовжується біль, нерви, сльози. І це є лише один із пунктів, якщо враховувати, що воно там щебече!

«Слухай свого серця» - нісенітниця і хто таке вигадав? Але… але звісно є такі ситуації, коли потрібно до нього прислухатись. Та разом  цим згадую цитату з книги Марії Матіос («Щоденник страченої»): «Цікаво: а скільки там у нашому мозкові центрів відповідає за серце? Мабуть, жоден. Якби був бодай один, він би регулював це цунамі. А так – серце віддано саме собі. Калатає до кого хоче, коли хоче, веде тебе, насміхається з тебе і ти не можеш підправити його вибір. Диявол? Навіщо ви шукаєте диявола, ось він... ліворуч, серцем називається».