Як хочеться якоїсь втіхи на душу та серце. Чому буває так часто сумно і самотньо, що вже не помічаєш напади депресії, не помічаєш, як довго це триває: година, день, тиждень. І все одно розумієш, що так не повинно бути і починаєш в істериці побиватися - шукаючи трохи радості хоч у найменшій дрібниці. Чому так все складно в цьому житті зрозуміти та прийняти? Насилу відповідаючи на свої питання, розумієш, що вщухає тільки зовнішній біль. А та, що глибоко в душі, залишається назавжди.
Відредаговано: 03.09.2025