Записки раненої пташки

Осіння романтика

Знову запах мандарин і пожовклого листя,
А ще тепло від чашки із чаєм.
Шарф укутує шию - осіннє намисто,
Лиш спробуй не назвати цю пору раєм.

Я сховаюся під твій в‘язаний светер,
Під саму шкіру й залишуся там.
Всеодно, що далеко не один кілометр
Розділяє, не страшно це нам.

Тремтячими пальцями обійму свої плечі,
Повітря морозного вдихну ковток,
І під шепіт дерев та клекіт лелечий
Спогад про тебе пошлю до зірок.

Подобається

#1935 в Різне
#460 в Поезія

Відредаговано: 01.09.2023