Записки раненої пташки
Музикант
Вже сонце зайшло і ніч огорнула місто,
Темрява покликала на вулицю молодь,
Між старих вуличок, затишних і тісних,
Ішов музикант, одягнений в чорне.
Ішов і тримав в руці стару добру гитару,
Гитара та - його ліпший друг.
Він хотів дружити з людьми, та все було марно,
І давно ніхто не тиснув його рук.
Він ішов у всім знайоме місце,
Щоб стати, заграти, розказати людям правду,
Заспівати свою особисту пісню,
Не ради грошей, заради душі - того варте.
Він йшов непомітно і від світла ліхтарів
Відблискувала лише його сива борода,
Дійшов до адреси і онімів:
Його пісню хтось інший співав.
Мелодія лунала так п‘яно і дзвінко,
Молоді слова плекали слух перехожих,
Музикант лиш всміхнувся смертельно гірко,
Як же сильно цей хлопець на нього схожий...
В очах пролетіли життя картини,
Скільки всього на світі бачили вони:
І зраду, і щирість, і смерть людини,
І скільки раз не минали біди!
Він беріг усі спогади в тих кількох нотах,
В тих словах, що тепер промовляв чужий.
Та серце не краяла зовсім скорбота,
Бо поки жива пісня і він живий.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
