Записки раненої пташки
Хижаки
Між бетонними стінами міської савани
Ми розгулювали ніби володарі світу,
І вели неймовірно страшне полювання -
Смертельну гру за життя «у сафітах».
Ми труїли ту ж воду, що самі пили,
Лиш би більше злягло народу навколо.
Нападали на сильних, слабких просто били,
А найсильніших разом брали у коло...
Ми були хижаками, яких не зшукати,
Перегризали горлянки і лили кров.
Ми учились не жити, ми учились вбивати.
Людські невдачі пили взахльоб.
Ми п'яніли від сліз та поразок,
Звісно, що ж від чужих!
Ми були як чума. Як зараза,
Що вбиває усіх живих.
Ми вбивали далеко не зброєю,
Не кігтями, не зубами,
Жорстокістю зрівнялися б з Троєю.
Ми вбивали учинками. Ми вбивали словами.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
