Записки раненої пташки

Горіти

Під плином часу та дощу з туманом
я збережу у серці мрію,
не заплямую совість злим обманом,
не втрачу голосу надії.
Не зраджу обраного шляху,
хто б там не відмовляв.
Вам здається - я дівчина "без даху"?
Та що за смертник це сказав!
По моїх жилах тече вітер,
а шкіра зіткана із сталі.
Душі нема. Душа - це літо.
Для себе так сама обрала.
Не варта жодна вода нічого,
якщо вона не поїть землі...
Я не посланниця від Бога,
Бо горю лиш там, де темно.

Тетяна Гобатюк

Подобається

#1935 в Різне
#460 в Поезія

У тексті є: збірка віршів

Відредаговано: 01.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись