Записки раненої пташки

Fatum

Моя доля уже написана
І не ви, і не ти, і не я
Зможе її приколисати
Чи змінити на крихту хоча б.
Я дивлюся їй прямо в очі
Без страху, жалю чи сумління,
Хоч це діло зовсім не дівоче,
Та таке вже тепер покоління.
Я приймаю її цілковито,
Випиваю до краплі цей яд,
І по житті несамовито
Мчусь, збиваючи все підряд.

Тетяна Гобатюк

Подобається

#1919 в Різне
#460 в Поезія

У тексті є: збірка віршів

Відредаговано: 01.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись