Записки раненої пташки
Кінець терпіння
Я прощала тебе без кінця,
Та більше, вибач, не можу.
Не відчути вже нашим серцям
Той великий дар Божий.
Так, любов - це дарунок
І хочеш ти того чи ні,
Та вона прийде і принесе смуток,
А може й щасливі дні.
У нас вона була всякою:
Веселою, сильною, ніжною,
Без заздрощів, з подякою,
Спокусливою і пристрасно грішною,
Зі сльозами, відчаєм, горем,
А вкінці - з присмаком непотрібності.
Напевно ми утопилися у власному морі,
Або й океані Стабільності...
Тут немає нічиєї вини
І це найважче збагнути,
Просто не захотіли пливти,
Хоч і разом почали тонути.
Просто ти мене не тримав,
А я не змогла почути
Ті речі, про які ти мовчав.
Напевно так і мало бути.
І немає чого виправляти
Та думати: «А що було б?»
Залишається лише прийняти
Цей великий життєвий урок.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
