Записки раненої пташки
День допиває свій бокал
День допиває свій бокал,
А інший ніхто не наливає.
Він тихо встав, залишив «на чай»
І пішов, куди ніхто не знає.
На мої плечі спадає шовком вечір,
Останнім теплом голубить шию вітер,
І в голову лізуть дуже дивні речі
Чергою із незнайомих літер.
І я бачу як за Денний столик
Сідає жінка, укутана у чорне.
Сьогодні п‘ятниця - візьме джин-тонік,
А потім голою купатиметься в морі...
І так аж поки сонячне проміння
Не спалить тіло її без сліда,
Залишиться лиш легке мерехтіння
У воді від чорного плаща.
Наступить ранок. Його ніхто не любить.
Він замовляє лише каву і іде.
А потім ще кілька годин люди
Чекатимуть у черзі новий новий день.
І він приходить. Завжди у тій ж годині.
Бере «Мерло», а може «Шардоне».
Біда одна - не зрозумів ніхто до нині,
Що то не день, то Життя іде.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
