Записки раненої пташки
Лицемірство сучасності
Пройшовшись центральними вулицями міста,
Можна відчути запах крадених грошей,
А ще зради, братовбивства, каліцтва...
Загалом все, лиш не хороше.
Зазирнувши у очі людям,
Можна побачити ненависть і злобу,
Можна почути, як вони судять
Один одного за свою жадобу.
Посміхнувшись просто у натовп,
Можна побачити здивовані обличчя.
І, може, хтось, із сотні, аж раптом,
Подумає, що посмішка таки личить.
Зізнаючись у сердешних почуттях,
Будь готовий зустріти холод,
Будь певен, що тебе на мечах
Розіпне емоційний голод.
Відкриваючи двері у душу,
Приготуйся, що їх, ні, не зламають,
Закриють назад! Придушать.
Ще й завішають замками,
Насваряться й скажуть: «Не можна!
Ти що, сіяти сумнів задумав?!
Нашу політику знає тут кожен:
Довіришся - зрадять. Навіть не думай.
Навіть не показуй, що є на світі,
Люди, які просто вірять у щастя.
Ми не хочемо надією хворіти,
Воліємо страждати. Так краще.»
Запам‘ятай, що середній палиць
Вважається привітанням, не обійми.
Не виймай з чужих коліс палиць,
Бо вони у твої увійдуть.
І нікому не кажи правди,
Бо за неї тут найвища кара.
Ну що, запам‘ятав? Я рада.
Аби лиш наука та пройшла не даром.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
