Записки раненої пташки
Рóкова весна
Знову проліски в моїй голові.
Та невже вже настала весна?
Ніби вогники в чорній пітьмі…
І з’явилися звідки, хто зна!
Шматочок сонця відбивається у хвилях,
Лелека поодаль пролетів…
Як шкода, що далеко не у милях
Вимірюється відтань до світів.
Твоїх й моїх. Вони аж так далеко!
Назавжди розділив їх «битий» шлях.
І що ж робити? Пошлю тобі комету.
Нехай розкаже, що в моїх очах.
А щастя відбивається у хмарах,
Ніби хтось його там залишив.
Приз такий не дається даром,
Яка тепер різниця хто згрішив.
Намалюю на долоні я веселку,
Прикладу до серця, може біль мине.
Покладу до рота червону цукерку,
Синя все одно нічого не верне.
І буде те, що за законами Лапласа
Не вирахувати і не знайти ніяк.
Буде лиш рок, висока швидкість й траса,
І в небі нічному яскравий знак.
Промчимось повз місяць, зірвемо кілька зірок!
Смертні терористами нас назвуть.
Не страшно нічого коли надія й віра
З собою до вершин зовуть.
Лиш не любов. Її туди не треба.
Для неї в кораблі немає місць.
Інакше, як в теорії Талеба,
Прийде Чорним лебедем і все з’їсть.
І коли з трофеями додому ми вернемся,
Й всі обладунки упадуть до ніг,
Я знову прикладу долонь до серця,
Вирву і викину до чортів.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
