Записки раненої пташки

Туга

Це приходить до кожного.
До когось ввечері, до когось рано.
Думати ні про що не можна
І всередині стає погано.
Коли ти відірваний від світу,
Вирваний з корінням з рідної землі,
З обламаним листям, без квітів,
Посадили в курган, наказали цвісти.
Але ти поступово звикаєш,
Стаєш, як і інші, пустим.
Листя на голки міняєш,
Стовбур робиться черствим.
Не думаєш, не живеш – існуєш.
Чого варте таке життя?!
Та лиш дощ піде і вітер подує
І все стає на круги своя.
На мить всього лиш, та все ж!
Хоч зрідка, але можна.
Згадати все, і там себе.
На це має право кожен.

Тетяна Гобатюк

Подобається

#1935 в Різне
#460 в Поезія

У тексті є: збірка віршів

Відредаговано: 01.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись