Гра

Я довго думала, у чому ж сенс Життя?
В багатстві? Дружбі? Родинному теплі?
Дійшла до висновку: Життя – це гра,
В яку грають сили неземні.
Їм невідомо про наші проблеми,
Турботи, переживання, почуття.
Вони затіяли гру шалену,
На кону поставивши, людські життя.
В їхніх руках ми – колода карт,
Яку тасують так завзято,
Ми думаємо: «Ось новий старт!»
А насправді – партію почато.
Життя – це шахів дошка,
То чорна смуга, то біла…
Хтось із нас банальна пішка,
А хтось – король і королева.
Вони придумують нові завдання,
Проблеми, перешкоди, віддаляють цілль…
Найгеніальніший їх витвір – це кохання,
З ним не зрівняються ні смерть, ні біль.
Ламають найсильніших і ставлять на коліна
Забави ради, тільки і всього!
А ми сердимось, аж з рота іде піна:
«Чому в одних усе, а в інших нічого?»
«Життя – це гра, тож грай красиво!»
Сказав класик і помер.
Я крок вперед роблю сміливо,
До них мені байдуже тепер.
Я вірю, знаю й розумію,
Всі перешкоди на шляху здолаю.
Довести навіть їм зумію,
Що набагато краще них я граю.
Я знаю, що виборю свободу,
Саме вона в цій запеклій боротьбі
Дається за найбільшу нагороду,
Яку вони віддають вкінці.
Я кидаю їм виклик. Ну що ж, пограймо!
Хто ризику не знає – шампанського не п’є.
Тепер мене ніщо вже не злякає,
Не зупинить, не обдурить і не вб’є.
Іду дорогою я прямо, не звертаю,
Із долею за руку, всім наперекір.
Вона тихо на вухо промовляє:
«У тебе все вийде! Просто вір.»