Записки раненої пташки
Всього лише люди
Як шкода, що ми – лише люди.
Не дерево, що століття існує,
Не птах, що ширяє усюди,
Не земля, що всіх нас годує.
Ми тратимо час на непотріб,
Ганяємось за нездійсненними мріями,
Ховаємо душу у погріб
І не доводимо слова діями.
Не цінуємо, те, що маємо,
І не хочемо чути правди,
Відверто кажучи, не кохаємо,
Лиш складаємо про це балади.
Вперто вірим у силу маси,
Довіряємо лиш інтернету,
Він про зраду розповість одразу,
Ще до її реального моменту.
Зберігаємо злість у серці,
Не пускаємо туди хороше…
А потім у гіркому герці
В молитві шепчемо: «О Боже!»
А могли б просто любити,
Просто так щасливими бути.
Не для себе – для когось жити,
Та ми – люди. Всього лише люди.
Відредаговано: 01.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
