Сватання за примусом чи хитрість заради спілкування?

Коли стаєш мамою, часу на себе взагалі не вистачає. Спочатку не можеш спокійно прийняти душ чи, навіть, сходити в туалет. Потім і домашні обов’язки виконуються з подвоєною швидкістю задля спокою малюка, який терпіти не може залишатися наодинці. І серіалами своїми дорослими доводиться жертвувати задля Губки Боба чи чергового Діснеївського мультика. Що вже про спілкування з подругами говорити?

Про незаміжніх та бездітних взагалі мовчу – тепер наші дороги розходяться надовго, а сфери інтересів стають настільки різними, що складається враження, ніби говоримо різними мовами.

Який вихід? Прилучити таких недолугих матусь, як і сама, до спілкування. Для цього варто лише влаштувати таке собі «playdate», що з англійської перекладається як «ігрове побачення». Різниця в тому, що у Сполучених Штатах мамці не соромляться нав’язати свою дитину знайомим чи друзям, які також мають дітей, на пів дня чи день просто, щоб спокійно полежати вдома або вирішити якісь нагальні справи. Звичайно, у якийсь момент їм самим доведеться приміряти на себе роль няньки чужих малюків, але їх це не зупиняє. Чим більше сімей до цього залучені, тим рідше виконуватимеш свій почесний обов’язок «дитячого наглядача» і тим частіше залишатимешся сама вдома у повній тиші.

Віддала б я свою дитину подрузі задля свого спокою на декілька годин? Звичайно ні! Про який спокій можна говорити, коли твоя дитина не з тобою або твоїми рідними. Зрозумійте мене правильно – подруг своїх я люблю та поважаю. Ні на краплину не сумніваюсь у їхній адекватності та компетентності. Тим паче, що вони, як і я, є випускницями педагогічного університету, а значить виховувати вміють. Та і своїх діток мають доглянутих та охайних.

Проте я себе знаю. Поки моя дитина гратиметься десь поза межами мого контролю, про жоден відпочинок не може бути й речі. Думки мої будуть прикуті до того, чим мій синочок зараз займається, що їсть, чи не ображають його інші… цей список можна продовжувати вічно.

Отож який вихід для українських молодих матусь? Проводити час із подругою та її дитиною на своїй або її території, спілкуючись та паралельно контролюючи те, що відбувається навколо. Невеличкою проблемою було те, що більшість моїх подруг мали доньок, а я – сина. Тому наші playdates перетворювалися у якесь сватання за примусом. Адже у молодшому віці все ж цікавіше гратися з особою твоєї ж статті – все ж інтереси спільні та і комунікація легша. Але то таке!

Хто ж з нас, недолугих мам, відмовиться від трьох-чотирьох годин у приємній компанії з чаєм та смаколиками, обговорюючи останні новини чи просто пліткуючи? А діти мають змиритися з таким станом речей і знаходити чим би зайнятися у новій компанії. Тут дуже виручають іграшки. Дитину, яка приходить в гості вперше, навіть контролювати не потрібно. Її увага повністю прикута до нових цяцьок.

Але і тут є свій нюанс. Хочете, щоб усі посиденьки були більш-менш спокійними – видавайте іграшки порціями, по чотири – п’ять за раз. Тоді є вірогідність, що дітям не набридне гратися усім відразу і не доведеться купувати щоразу щось нове.

Окрім ігор можна ще спільний перегляд улюбленого мультика влаштувати. Це теж сприяє кількагодинному спілкуванню без стресу та постійного окликування своїх жвавих малюків.

Взагалі, варіантів – безліч. Головне – спільне бажання разом провести час і на кілька годин розділити відповідальність за можливі огріхи виховання. Ну що може бути кращим?