Шопінгові тортури

Чи бачили ви хоча б раз дитину, яка кричить і катається по підлозі в супермаркеті? Сльози, що ллються рікою, почервоніле личко, істерика в усій красі. А довкола бігає розгублена матуся і намагається знайти якийсь спосіб заспокоїти своє чадо. Люди, які проходять повз, з докором дивляться на цю картину і думають, що ось їхня дитина точно не така. Знайомо?

Мені теж... Але, як не дивно, у нас такі сцени були всього кілька разів. Після серйозної розмови, яка супроводжувалась моїм рішуче налаштованим поглядом і командирським тоном, «катання по підлозі» закінчилося.

Як люди середнього достатку, ми з чоловіком часто обмежували апетити нашого сина. Але, за великим рахунком, малюкові було начхати на наші фінансові проблеми! Тому, коли він потрапляв до магазину, просив усе й одразу. Ну, як просив. Швидше командував, як генерал, сидячи в спеціальному відсіку у візку для покупок, наморщивши лоба і тикаючи пальчиком на все яскраве і, на його думку, смачне і дуже корисне.

З часом він перестав діяти так відверто. Поступово він навчився мистецтва маніпуляції та відчував, коли просити можна, а коли краще не варто. Ось у кого, матусі, треба повчитися! Ось хто може продемонструвати силу своєї виняткової стратегії. Щирий люблячий погляд, лагідність, спокійний тихий тон голосу та нескінченна ніжність у кожному русі. А потім, як би ненароком, прохання купити щось. І купуєш же… Адже для своєї дитини нічого не шкода, чи не так?

І, диво! Вираз обличчя маленького маніпулятора змінюється миттєво. Очі сяють, посмішка розтягується до вух. Вся увага тепер прикута до покупки. Малюк, отримавши бажане, повністю забуває про свого безкорисливого спонсора.

У такій поведінці дитини особисто я не бачу нічого нерозумного. Він хоче – він намагається отримати бажане – він добивається свого. Схема природна. Інша справа, як нам, недолугим матусям, реагувати на таку поведінку своїх дітей. На мою думку, все залежить від статі дитини. О, відчуваю, що зараз посипляться звинувачення у дискримінації. Але на те я і недолуга матуся, щоб мати власну думку, навіть якщо вона хибна.

Дівчинку, думаю, треба балувати з дитинства набагато більше, щоб вона ні в чому не була обмежена, і, подорослішавши, будувала не комерційні відносини з протилежною статтю з метою доотримати те, чого вона не мала в дитинстві. А навпаки, знаючи, що в неї все завжди буде удосталь, жила і раділа життю.

З хлопчиками трохи інакше. Адже ми хочемо виростити самостійного, фінансово незалежного чоловіка. Для цього він повинен недоотримувати якихось матеріальних благ у дитинстві, щоб у дорослому житті мати стимул втілити усі свої бажання та мрії у реальність. Принаймні, життя та досвід показує, що чоловіки, які виросли у бідних сім'ях мають більше мотивації добитися успіху та фінансової незалежності, ніж у багатих нащадків.

А взагалі, чиніть так, як вам підказує серце. Якщо дуже хочеться купити чогось своєму малюкові, незалежно від статі та упереджень, купуйте! Нічого не замінить вам задоволення побачити щире щастя на обличчі улюбленої дитини! Хто-хто, а я це знаю…