Муки грудного вигодовування

А ще ці «муки грудного вигодовування». У мене воно одразу якось не пішло. Наслухавшись ще на підготовчих курсах для майбутніх мам про його корисність, я вирішила, що напихати дитину чимось штучним вже точно не буду й обійдуся тим, що дасть мені природа. Але ця сама природа після пологів не поспішала мене радувати присутністю молока в грудях. А ось малюк мій наполягав: їсти давааай, давай їсти !!!!

Десь через годину після пологів, тобто мого героїчного подвигу, медсестра приклала до моїх грудей новонароджене маленьке диво. Але чи то неправильно приклала, чи то я така недолуга мати… Дитина не наїлася! І дала про це знати відразу ж.

Голодна дитина, яка голосно заявляла про несправедливість розподілу продуктів серед населення, нарешті змусила жорстко-сердечну медсестру змилуватися. Малюка дозволили погодувати сумішшю! Але не з пляшечки, а з ложечки! Він, бачте, ненароком може відвикнути від грудей. Що з того вийшло? Суміш із ложечки потрапляла куди завгодно, але не в рот!

Через пару днів такого «годування для чайників», біль у грудях був неймовірний! Налаштовувалась я довго (ми всі вчилися потроху чогось і якось…). Проте на третій день моїх мук, природа змилувалася наді мною, і дала мені достатньо молока. Але сталося це так швидко і несподівано, що грудьми можна було забивати цвяхи (ну або горіхи колоти). І ось тут я зрозуміла, що народження дитини ще не найболючіший процес. А ось розминання медпрацівником твоїх скам’янілих грудей приносить абсолютно невимовне, неймовірне відчуття. Після такої болісної процедури ти починаєш бачити світ по-новому. І тепер поспішаєш погодувати малюка, поки «молоко не зіпсувалося».

Друга проблема, яка наздогнала мене вже після виписки з пологового будинку, полягала у якості мого грудного молока. Харчувалась я, скажу відверто, як житель країн третього світу чи хворий на гастрит. Все було дієтичне, напівпрозоре, як і я на той час, а згодом і моє молоко. Тобто, напитися мій син міг з моєю та божою ласкою, а от повноцінного харчування не отримував і все частіше сигналізував про це несамовитим криком. А ми, бувши новачками у догляданні новонароджених дітей, із чоловіком, не розуміли, від чого це наше маля таке неспокійне і просто не спускали його з рук.

Мучилися ми так місяців зо два, а потім відкрили для себе диво штучного вигодовування. Не поспішайте кидати в мене каміння і засуджувати за мій вибір, але на той момент молоко у мене майже закінчувалося, мабуть давалася взнаки спадковість (у моєї мами теж молоко було не вищого ґатунку), постійні стреси (тоді змінювали місце проживання) та погане харчування.

Але одного прекрасного дня, переступивши через свої принципи, я розмішала, приготувала суміш і дала її в пляшечці малюкові. Яким же було моє здивування, коли, наївшись, малюк заспокоївся. Заснув миттєво, а коли прокинувся, то був веселим і видавав смішні звуки. Він не спав і не плакав. І це вперше за два з лишком місяці! Тут я зрозуміла, що життя вже ніколи не буде колишнім, що я стала мудрішою. Мій син, а з ним і чоловік, спокійнішими, і наше життя заграло тепер зовсім іншими фарбами.

Я в жодному разі не закликаю брати з мене приклад. Якщо вашому малюку вистачає вашого молока – це просто чудово! Ну, а якщо Ви одна з нас, недолугих матусь з незрозуміло нервовими чадами, тоді можна переглянути погляди на харчування, а разом з тим, і на життя.