Божевілля перших місяців

Не знаю, чи брешуть інші матусі про перші «чудові» місяці, проведені з новонародженою дитиною, чи вони дійсно матері-героїні, а я просто недолуга мама, але ж це якийсь жах!

Ти не належиш собі взагалі. Живете ви всі за режимом маленького карапуза, який і голівку тримати не може. Несамовитий крик тобі починає навіть снитися. Іноді ти не розумієш де сон, а де реальність, бо день і ніч уже давно перемішалися. І ти, немов зомбі, пливеш квартирою у пошуках мізків, бажано своїх.

Спати тобі вдається лише фрагментарно, і то лише вночі. Я з тих божевільних, які не можуть спати вдень, щоб не сталося. Тому на мене правило спати, коли спить дитина, не поширювалося. При кожній нагоді я просто читала. Усе, що знаходила. Щоб «забутися». Але це не завжди вдавалося.

Що-небудь зробити вдома або хоча б помитися під час сну малюка було практично неможливо. Він реагував на будь-який шум та рух у квартирі. На допомогу іноді приходив фен або пилотяг, мирне дзижчання яких перекривало інші звуки, що дозволяло пересуватися «місцевістю» без шкоди дитячому сну.

Мій син був особистістю з перших днів і заявляв про свою сильну натуру за кожної зручної нагоди. Він запровадив негласні правила, включаючи розпорядок дня трудящих (тобто наш із чоловіком), періоди харчування та особистої гігієни, а також виділяв нам час на поклоніння самому собі. Що ми беззастережно і виконували.

Найкращими в цей час були періоди сну дитини та її годування, бо тільки тоді вона мовчала і не кричала на нас за нашу недолугість. Її ангельське личко під час сну пам'ятаю досі. Навіть зараз, зранку, коли мій синочок ще спить, завжди присвячую декілька хвилинок, щоб надивитись на свого найкращого і найкрасивішого мужчинку на всій планеті.