Записки мізантропа
День 16. Епілог
Ще з учора закинув спецодяг у пральну машину, а зранку ще й попрасував. Хотів виглядати ефектно перед кадровичкою, щоб урочисто покласти заяву їй на стіл. Ще біля входу помітив її сіреньку “Шкоду”. Таки приїхала! Отже, одразу до відділу кадрів! Навіщо чекати?
Я вже відчував, як за мною зачиняються двері цього пекла… Кадровичка бере заяву, трішки розпитує про причини, що мене змусили прийняти таке рішення. В подробиці не вдаюся, завіряючи, що просто знайшов місце з більшою зарплатнею та гнучкішим робочим графіком. Вона з розумінням киває, ставить підпис і… з доброзичливою посмішкою каже:
– Дякую, Олеже! Отже, починаючи від сьогодні, два тижні й Ви вільні!
– Як це? – відчуваю, що мій світ скочується у прірву.
– За КЗпП України мусите обов’язково відпрацювати чотирнадцять календарних днів. Тож зустрінемося за два тижні!
Ще два тижні??? Ще два??? Ні, ну це ж якийсь сюр!
– Олеже! – вже кличе з порогу Палеолітівна. – Ти чого там стовбичиш в коридорі? Швиденько на кухню, сніданок сам себе не приготує!
А бодай тобі…
Дякую, що розділили цю веселу історію разом зі мною! Якщо вам сподобалася розповідь і вона викликала у вас усмішку, підписуйтеся на мою сторінку у Букнеті, щоб не пропустити нові книги. Залишайте вподобайку, адже це найкраща підтримка для авторки та натхнення писати далі! А ще заглядайте в інші мої історії, де на вас чекають не менш круті сюжети. Обіймаю кожного! До нових зустрічей на сторінках книг!
#196 в Різне
#153 в Гумор
#369 в Сучасна проза
Відредаговано: 02.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
