Записки мізантропа

День 14.

Чергові відвідини родичів. Черговий вагон бутербродів. Черговий “словесний шедевр” Кубика Рубика:

– Олеже, а ви що спагетті не подрібнюєте?

– Подрібнюємо? – перепитую.

– Ну, не ламаєте?

– А навіщо?

– Такі ж вони довгі… Розтягнуться мені там по стравоходу й не дійдуть донизу.

– Дійдуть, діду, я обіцяю, що дійдуть!

– Це ж потім так само назад лізтимуть через задній отвір?

– Не лізтимуть! Перетравляться!

– А якщо не перетравляться… Мій кишковик…

Я вже про твій кишковик знаю більше, ніж за своїх рідних, що живуть в сусідньому місті. А ти мене все донімаєш. Ну не довго ж залишилося. Два дні всього! Післязавтра вже кадровичка зі своєї нескінченної відпустки повертається. І гудбай, діду! Гудбай тобі й твоєму кишковику!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше