Чергові відвідини родичів. Черговий вагон бутербродів. Черговий “словесний шедевр” Кубика Рубика:
– Олеже, а ви що спагетті не подрібнюєте?
– Подрібнюємо? – перепитую.
– Ну, не ламаєте?
– А навіщо?
– Такі ж вони довгі… Розтягнуться мені там по стравоходу й не дійдуть донизу.
– Дійдуть, діду, я обіцяю, що дійдуть!
– Це ж потім так само назад лізтимуть через задній отвір?
– Не лізтимуть! Перетравляться!
– А якщо не перетравляться… Мій кишковик…
Я вже про твій кишковик знаю більше, ніж за своїх рідних, що живуть в сусідньому місті. А ти мене все донімаєш. Ну не довго ж залишилося. Два дні всього! Післязавтра вже кадровичка зі своєї нескінченної відпустки повертається. І гудбай, діду! Гудбай тобі й твоєму кишковику!