Записки мізантропа
День 12.
Бродяжний пес таки не здох після “каклєток” Гордонрамзівни, і з самого ранку лащився до мене. Застрибнув на білі штани, залишивши плями від брудних лап. Ну нічим тебе не вб’єш, так? Навіть якби захотів…
А Яга Динозаврівна вже з порогу:
– Олеже, ти що спецодяг свій не переш ніколи? Диви, он болото яке!
Аби ти в тому болоті втопилася, стара Шерлокхолмзівна! Все бачить! Зір як у сокола, незважаючи на свої двісті років. Прикопалася! Не бачиш, що я не в гуморі?
Пішов в комору й ледве не знепритомнів. Усі коробки та баночки на підлозі.
– А це що таке??? – гримнув, не стримуючи себе.
– Це я вирішила, що потрібно полички протерти, бо такі вже брудні… – і демонстративно вказівним пальцем водить по поверхні, а потім з гордістю підіймає сіру від пилу пучку.
– То можна було б одну за одною протирати, щоб не змішувати вміст усіх, – ніяк не можу вгамуватися.
– Так же швидше, Олеже! – запевняє і додає: – Ну все, пішла, не заважатиму тобі прибирати.
А бодай тобі…
#94 в Різне
#83 в Гумор
#186 в Сучасна проза
Відредаговано: 02.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
