Записки мізантропа
День 11.
Ну скільки ж можна тарабанити? Коли ж ви, бляха, вже заспокоїтесь! Ну не потрібні вам ті довбані ремонти! І кахля, яку вчора через під’їзд тягнули – теж не потрібна! Це що змова проти мене? Класти кахлю в мій вихідний, стукаючи тим молоточком щоразу… мені по мізках… Я висплюся хоч в одну середу чи ні??? Мабуть, вже на тому світі…
Треба з дому тікати, чи що? Ага, дурна ідея. Бо почалася злива, коли вже пройшов добрячий кілометр від дому в парку погуляти. І звісно ж, без парасольки. Бо небо ж було майже чисте. А дощ, здається, тільки й чекав, поки на велику відстань від під’їзду відійду. І вперіщив на всю спроможність, вимивши з мене залишки сну.
Побіг до улюбленої кав’ярні, де зазвичай мало людей, і наштовхнувся на цілий натовп таких же “розумних” як я. Безпарасолькових. Чекав на свій чай двадцять хвилин, бо ж офіціантка зашивається. Поки дочекався, напій виявився ледь теплим. Ну вже як не щастить, то не щастить…
#97 в Різне
#85 в Гумор
#184 в Сучасна проза
Відредаговано: 02.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
