Записки мізантропа
День 9.
Знову моя Гордонрамзівна принесла черговий кулінарний “шедевр”. Цього разу – “каклєтки”, як вона сама назвала оті безформені кавелики сіробуромалинового кольору. І чого це в неї в її вихідний натхнення постійно приходить? Відпочила б від кухні. А ні, лізе на свою, як до чужої доступу немає. А бодай тебе! Нагодую того пса бродячого ними. Того, що цілий тиждень від твого “цитрусового дива” відходив. Б’юся об заклад, що загримить після твоїх “каклєток” на той світ. Ну, зате бліх менше біля під’їзду буде. Хоч якийсь позитив.
– Олеже, а де це ти всі ножі дів? – допитується вже після обіду.
– Так помиті ж усі, он там у кутку, хіба не бачите? – дратуюся.
Оце аби прикопатися до чогось! І чого їй не йметься? Сиділа б на пенсії, нерви мені не тріпала. Або сюди – як клієнтка. І Кубику Рубику було б з ким про квадратні ківі та яблучні дольки поспілкуватися. А не мене діставати своїми розповідями про свій чутливий кишківник!
Щось, до речі, мовчить сьогодні. Суп, бачу, поїв. І нічого, що там морква кружальцями! Ті, мабуть, хороводи у його шлунку водять. От вже роботу маю…
#197 в Різне
#154 в Гумор
#371 в Сучасна проза
Відредаговано: 02.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
