Записки мізантропа
День 6.
П’ятниця почалася “весело”. З сорокахвилинної наради нашого трудового колективу. І ні, щоб окремо кожний сектор зібрати! Мені треба вислуховувати, які підгузки краще купувати, як нашій прибиральниці – бабі Олі – витискати швабру, щоб пожильці на мокрій підлозі не гепалися (це вона про Клавдію Петрівну, яку швидка забрала з підозрою на струс мозку).
І коли нарешті дійшла черга до кухні, я вже втратив будь-який інтерес і до промови директорки, і до неї самої, і до свого жалюгідного життя. А спікерка урочисто оголосила, що відтепер серветки треба класти праворуч від тарілки, а не ліворуч. Якби наша “езотеричка” жила у пансіоні, подумав би, що вона до цього надоумила! Ще одна фейшуїха знайшлася… І оце весь ранок в дупу! Я б вже встиг і всі фрукти за цей час пофасувати, і в коморі прибратися…
Щойно відійшов від зібрання, так тут новий сюрприз від моєї персональної Бенжаміни Баттон. Забула вчора у розчині спеціальному наші ганчірки замочити – і сьогодні вони вже тхнуть, як її “фірмовий” цитрусовий пиріг – мінус цитруси… Зробив їй зауваження, а вона мені:
– Олеже, ганчірки – це твоя відповідальність!
А бодай тебе! Ми ще тут сферами відповідальності не обмінювалися…
– Так Ви ж на годину пізніше мене працювати закінчили, – намагався достукатися до неї я.
А вона тільки оченятами на мене кліпає. Ну прямо тобі кульбабка невинна… От би дунути в неї…
#95 в Різне
#84 в Гумор
#187 в Сучасна проза
Відредаговано: 02.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
