День 5.

Ото вже відпочив вчора… Сусіди не вгамовувалися весь день. Картопля підгоріла, а по телевізору не показували нічого путнього. І тепер я знову на своїй “улюбленій” роботі. І знову все по колу. Чищення та нарізання овочів, пакування обідів на вивіз, нескінченне миття посуду…

А ще моя улюблена езотеричка знову активізувалася. Цього разу повернула коробку з полуницею, бо всі ягоди лежали “хвостиками на північ”. А це, “як усім відомо”, заблокує їй грошовий чакровий потік на наступний місяць. 

– Вимагає перескласти хвостиками на південний схід і перехрестити перед відправкою, – додала Оксана, наша водійка доставки. 

Ну не ЙОПРСТ?! А ЇЇ перехрестити не треба? І відправити на південний схід, де вона мене не виводитиме з себе своїми дурнуватими проханнями?

Щойно епопея з полуничними хвостиками закінчилася, так Оксана мене ще й іншою новиною ошелешила. Є на нашому забезпеченні ще один екземпляр!

–  І що йому цього разу не так? – запитав дівчину.

– Відмовився від свіжих огірків, бо вони “занадто дзвінко хрумтять”. Сказав, що цей звук на високих частотах викликає у нього резонанс у слуховому апараті та дратує Катю!

– Яку таку Катю? Його ж дружина ніби померла… Чи вже якась інша намалювалася?

– Та ніхто там не намалювався! – махнула рукою Оксана. – Катя – це канарейка! Пташка його. 

Ще пернатих мені не вистачало!

– То що я зроблю, що огірки такі?

– Дід каже присилати тільки “м’які та мовчазні”...

Ну і куди мені дітися з цими старими маразматиками?