День 4.

Думав, хоч у вихідний мені дадуть спокій! Ха! Який наївний, хоч вже тридцять п’ять два місяці тому стукнуло. І все ще вірю в казки!

Почалося все з довбаних сусідів, яким приспічило робити у квартирі ремонт і зносити усі стіни. Саме зараз, саме в середу, саме зранку, коли я вперше за тиждень хотів виспатися. І чим їм старі стіни завадили? Що з ними не так? Невже навпроти мене живуть генії архітектурної думки, які вирішили перехитрити Ньютона з його дурнуватою теорією про силу тяжіння? Сумніваюсь, бо бачив не раз те молоде подружжя “архітекторів”. Два нещастячка. Біба і Боба. Яке йшло, таке і здибало. Б’юся об заклад, це вона його надоумила все у квартирі змінювати. Лялечко, та ти хоч там “вікно у Європу” пробий, “хрущовка” – вона і в Африці “хрущовка”...

Ну, вже раз прокинувся, вирішив до місцевого супермаркету збігати, а то в холодильнику не лише миша повісилася, а й весь її виводок діточок. Одягнувся і пошкандибав за продуктами. Людей, на моє щастя, було не багато, це не завадило декому змарнувати десять хвилин мого дорогоцінного часу. Спочатку якась жіночка ніяк не могла знайти свій гаманець на дні її бездонної сумки. І хто такі великі придумує? Там у неї стільки всякого мотлоху! Як знаю? Та вона ж вивалила весь вміст прямо біля щойно купленої зубної пасти та пляшки вина. Такий собі “джентльменський” набірчик для леді! Випила – і зуби одразу ж почистила, щоб своїми синіми зубами кавалера не лякати! А щойно ця “археологиня” таки викопала з надр сумки свій гаманець і розрахувалася, місію мене вибісити перебрала на себе касирка. Пробила мені хліб двічі (ну от як таких на роботу приймають!), а потім ще хвилин п’ять викликала охоронця. Ой, Джері Хейл, мені тепер на цілий день в голову засіла твоя: “Охрана, отмєна”... Оце хіба що, вихідний без нервів…