Найдовша подорож: Сумщина й Ольвія

Поїздка в Помічну була маленькою, але після неї справді необхідно було взяти перерву. Найперше тому, що наді мною нависла дипломна робота, написання якої просувалось дуже повільно. Тож я засіла за книги й ноутбук. Окрім того, стояла страшенна спека і я розуміла, що мені однозначно не варто кудись їхати. Переживала, що наступне таке випробування мій організм перенесе важче. Але поїхати кудись хотілось…

Попереду був останній місяць літа, тому ще одну подорож точно треба здійснити. І я знаю яку – на мене чекають Суми! Та виявилось, що дістатись туди ще та задача. Ті декілька потягів, що відновили після локдауну, прибували в місто пізно ввечері, що мені точно не підходило. Витрачати кошти на житло мені не хотілось, тому вирішила шукати іншу можливість дібратись Сум. Вдалось скласти нічогенький такий маршрут на три дні! Та мені захотілось ще пригод (після того, що сталось останньої подорожі, Люд, ти серйозно?!) і я склала маршрут на п’ять днів! На п’ять, уявіть собі! Перший день мала провести в дорозі, другий – в Конотопі й Сумах, третій – в Тростянці, четвертого мала бути на півдні, в Ольвії, а п’ятого – в Корсуні на Черкащині. Розробила маршрут детально: електрички, потяги, туристичні місця й, головне, бюджет. І вирушила в дорогу.

Записи в блокноті:

19.08.20 13:07

Їду. Страшенно душно і шумно. Сонце пече немилосердно і в мене вже зароджувався страх того, що мені знову стане погано. Люди шумлять. Ходять продавці. Загалом багатолюдно і від цього задуха ще більша.

Зупинки Адабаш, Кар’єрна, Червоний Граніт – між ними за вікном така краса! Урочища, скелі, річки. Хочеться показати це іншим.

Взагалі, в голові багато думок і націлені вони в основному на вираження себе в світ – пост в Instagram, запис подкасту… А може, написати книгу про подорожі? Це ідея. Класна, як мені здається. Такі собі спогади-путівник. Хоча в мене ще повість і збірка віршів, які теж збиралась публікувати в Instagram…

А ще хотіла б продовжити оповідання про майбутнє і розвивати потроху книжковий блог. І картину намалювати треба поки вдома. Стільки ідей! Як усі їх втілити в життя?

А колись я не вважала себе творчою людиною…

***

В подорож я взяла з собою цього разу не тільки книгу, а й блокнот з ручкою – записувати свої відчуття та враження. Здається, це було дуже правильним рішенням! Коли пишу на папір, то набагато глибше відчуваю момент. Коли ж намагаюсь друкувати в телефоні, то часто відволікаюсь. Тому паперовий носій в подорожі мені дуже потрібен.

Маршрут до першого міста в мене зайняв увесь день. Я виїхала 19-го серпня вранці. Помічна, Сміла, Гребінка. Вночі Ніжин, а зранку – Конотоп. Все це електричками. Хотіла провести ще один вечір в Черкасах, але не виходило через сполучення. Зате вперше за весь час моїх поїздок я побачила Черкаську дамбу повністю. При світлі сонця Дніпро виглядав як справжнісіньке море! І я ще раз згадала про те, як люблю велику воду…

В Гребінці я провела 6 годин. Між електричками була велика перерва, тож довелось чекати. Я гуляла пероном, читала, писала, думала. Встигла навіть подрімати, лежачи на лавці, хоч вночі й було трохи холодно. Тут провела чарівний захід сонця, а схід мала зустріти вже в Ніжині. В електричці туди жінка продавала каву-чай, тому я радо купила стаканчик – гаряча рідина зігріла зсередини, а закусила я її неймовірно смачним зефіром! Отакий був у мене ранній сніданок. В подорожах можна дозволити собі таку розкіш)))

20.08.20

Грітись маккофе, що продають тут-таки в електричці і снідати зефіром. Лежала на лавці в Гребінці під ліхтарем і читала. Було класно, хоч трохи й холодно. А ще їхали через Черкаську дамбу – це було неймовірно! Мабуть вперше я бачила весь шлях. Це не може не вражати! Рукотворне чудо. І багато-багато чайок, ворон і качок.

Тепер 5:32 і ми від’їхали від Ніжина до Конотопу. В цій стороні я ще не була. Спостерігатиму. А може ще трохи подрімаю. Тут сидіння м’які, а не дерев’яні.

І ще. Зефір був неймовірно свіжий! Ледь не найсвіжіший серед усіх мною куплених.

На вулиці вже світає, але сонця ще немає. В прохолоді добре, але спека неминуча.

Треба купити яблук. Смачних, соковитих. Хочу-не-можу. Сподіваюсь, що в Конотопі нарешті куплю.

***

Конотоп привабив мене своїм Музеєм авіації і я не пошкодувала про це! Надзвичайно класна розвага для дорослих і дітей! Я близько години (а може й більше) гуляла музейними експонатами – величезними гелікоптерами. Уявляла як класно було б політати на таких та як на них колись літали. Встигла покрутити штурвал і понатискати безліч кнопок)) Залишилась страшенно задоволена! Єдиним програшем цього ранку стали яблука, куплені на базарі. Вони виявились дуже кислими, а мені так хотілось солодких!..

З Конотопа до Сум я доїхала маршруткою, що було для мене незвично – віддаю перевагу залізниці. Та цієї подорожі дозволила собі різноманіття.

У Сумах найперше пішла в Будинок-музей Чехова, якого дуже люблю читати! Була там однією відвідувачкою і, гуляючи залами, чула як в сусідній кімнаті  якийсь науковець надиктовує статтю. Під ногами скрипіла підлога, а я подумки переносилась в часи життя Антона Павловича… А, повернувшись у сучасність, пішла досліджувати центр міста.