Чернівці: кохання не з першого погляду

Як я вже казала, через зайнятість восени 2019-го подорожі на деякий час довелось відкласти. Та моя жага до руху розпалювала мене все більше й більше. Часом мені здавалось, що ще трохи і я здурію, якщо кудись не поїду! І нагода врешті трапилась.

Мій новий друг О. запропонував мені зустрітись. Після обговорень місцем зустрічі ми обрали Чернівці. Подумала, що добре було б потрапити нарешті в Чернівецький університет (ЧНУ) і показати місто О. Так склався план прогулянки Чернівцями.

Ми зустрілись на залізничному вокзалі (хоч я приїхала на автовокзал) й одразу рушили до ЧНУ. В головний корпус ми не потрапили – чи то екскурсію треба було замовляти заздалегідь, чи то в той день просто нікого не пускали – вже не пам’ятаю. Прогулялись сусідніми корпусами і ледь не поскручували собі шиї – піднімати голови, щоб роздивитись тутешню красу доводилось високо. Коридори будівель були напівпорожні, тож ми неспішно прогулювались і розмовляли про це місце та його давнину. Корпуси лишились позаду, а ми прийшли в парк.

Я досі пам’ятаю цей легкий тремтливий шурхіт пожовклого листя. Стояла золота осінь. Дерева вражали своєю жовтизною і величчю. Скільки ж їм років?.. Ми міряли кроками стежки і мовчали. Було так добре в цій природній могутній красі! Здавалось, що слова порушать її, тож ми просто захоплено переглядались і ловили моменти падіння листочків на камеру. Може видатись, що в парку ми були одні, але це не так. Окрім нас тут снувало ще з десяток (якщо не більше) людей. Але всі вони теж були зачаровані осінньою красою, тому так само милувались-фотографувались майже без слів.

Стояла теплінь! В повітрі пахло пожовклим листям, а поруч розташувався величний Чернівецький університет. Ми потрапили в казку і повертатись в реальність зовсім не хотіли!

Та часу в місті в нас було не так багато – по обіді О. мав вирушати додому. Тож ми пішли в центр. Застали тут трубача на Ратуші (гарно грає!), роздивлялись будинки на вулиці Кобилянської (дуже люблю тут квіти на вікнах) і блукали парком Шевченка (до чого ж він величезний!).

Саме ця поїздка в Чернівці зачарувала мене. Бо, мушу зізнатись, під час подорожі у вересні 2018-го я трохи розчарувалась – може забагато очікувала? Та тепер Чернівці були реабілітовані в моїх очах!

І це виявилась не остання моя поїздка в столицю Буковини.