Історія 22. "Іноді найнебезпечніший ворог – це не той, хто стоїть перед тобою з пістолетом, а той, хто тихенько п'є твою каву і продає твої секрети."

Бути "Королевою" означає, що ти ніколи не можеш розслабитися. Навіть тоді, коли всі твої "бізнес-партнери" вдають із себе ангелів. Останнім часом інформація почала витікати. Дрібні угоди зривалися, поліція з'являлася в найменш підходящий момент, а наші "конкуренти" дивним чином завжди знали про наші наступні кроки. Це могло означати лише одне: у моїх рядах завівся "кріт". І це було особистою образою.

Я зібрала свою "верхівку". Дон виглядав напруженим, Вінні та Луїджі – готовими розібрати на атоми будь-кого, хто потрапить під руку.

"Панове," – почала я, дивлячись на них. – "У нас проблема. Дуже особиста проблема. Хтось із нас вирішив, що грає в подвійну гру. І це мені не подобається."

Дон прокашлявся.

"Пані, ми всі віддані вам. Можливо, це чутки? Або хтось із тих, кого ми нещодавно... переконали?"

"Ні, Доне. Занадто багато збігів. І, що найгірше, це стосується лише інформації, доступної нам. Отже, хтось із вас вирішив, що він розумніший за інших. Або просто дуже любить гроші. Більше, ніж власне життя."

Я вирішила влаштувати "перевірку лояльності". Без зайвого шуму, без прямого звинувачення. Просто спостерігати. Я розпустила чутки про "таємну операцію", яка мала відбутися через тиждень. Дуже важливу, дуже прибуткову, і з дуже специфічними деталями, які знала лише моя найближча команда.

Через три дні я отримала анонімний дзвінок. Голос був спотворений, але суть була зрозуміла: "інформація" про мою "таємну операцію" вже продавалася на чорному ринку. Деталі збігалися ідеально.

"Доне," – сказала я, передаючи йому запис розмови. – "Наш кріт вирішив поспішити. Це дуже неввічливо. Я ненавиджу, коли мої "ігри" закінчуються раніше, ніж я планувала."

Я знала, хто це. Мої підозри впали на Джакомо. Він був нашим бухгалтером, людиною, яка виглядала абсолютно нешкідливою, але завжди занадто багато знала. І, що найважливіше, він постійно скаржився на свою зарплату.

Я вирішила влаштувати йому "особисту співбесіду". У своєму кабінеті. Без свідків. Лише я, Джакомо і... дуже великий, старовинний сейф, який стояв за моїм столом.

Джакомо прийшов, блідий, але намагався виглядати незворушним.

"Пані, ви мене викликали?" – його голос ледь тремтів.

"Так, Джакомо," – посміхнулася я. – "Я хотіла поговорити про твою зарплату. Я чула, ти незадоволений."

Він одразу ж оживився.

"О, пані! Це правда! Я думаю, що моя праця недооцінена! Я ж знаю всі цифри!"

"Саме тому," – продовжила я. – "Я вирішила зробити тобі пропозицію. Або ти сам розповідаєш мені, хто і скільки тобі заплатив за "нашу" інформацію. Або твоя наступна "зарплата" буде виплачена... дуже незвичним способом."

Джакомо нервово сковтнув.

"Я... я не розумію, про що ви, пані!"

"Джакомо, ти ж розумієш, що таке "інвестиції", чи не так? Ти "інвестував" свою лояльність у неправильні руки. І тепер ці "інвестиції" мають повернутися. З великими відсотками."

Я кивнула на сейф.

"У мене є кілька способів "зберігання" інформації. Деякі з них... дуже надійні. Настільки надійні, що ніхто ніколи не дізнається, де твої "секрети". І ти теж."

Маріо почав тремтіти.

"Я... я клянуся, пані! Я нічого не робив! Я нічого не знаю!"

"Джакомо, не витрачай мій час. Я вже знаю все. Мені потрібні деталі. І я хочу знати, навіщо ти це зробив. Гроші? Слава? Чи ти просто любиш ризикувати?"

Його очі бігали по кабінету. Він бачив, що відступати нікуди. Він був спійманий.

"Це були... це були люди Гамбіно!" – випалив він. – "Вони обіцяли мені кращу долю! І... і вони давали мені гроші! Багато грошей!"

"Гамбіно," – процідила я. – "Ці дилетанти. Вони навіть не вміють шукати "кротів"."

Джакомо почав розповідати все. Деталі угод, імена посередників, суми. Він був, як відкрита книга.

"Дякую, Джакомо," – сказала я, коли він закінчив свою сповідь. – "Дуже цінна інформація. Я дуже ціную твою... відвертість."

Я покликала Дона.

"Доне, відведи Джакомо. Поясни йому, що таке справжня лояльність. І що таке "пенсія" за "добру службу". І нехай він напише заяву про звільнення за власним бажанням. Звісно, після того, як ми перевіримо всі його "дані"."

Джакомо зник з моїх очей. Я ніколи більше не чула про нього. Ходили чутки, що він тепер працює в якійсь дуже віддаленій країні, де "фінансові консультанти" зникають так само швидко, як і з'являються. А інформація в моєму клані більше не витікала. Іноді, щоб виявити крота, потрібно не шукати його, а просто дати йому можливість показати свою істинну сутність. А потім... дуже переконливо пояснити йому наслідки.