Два місяці активної роботи та безсонних ночей й результат – «0». Питання, який саме «результат» - фінансовий.
Чесно кажучи, я бачу своє життя сидячи «на двох, а то і більше стільцях», бо скільки себе пам’ятаю, намагалася охопити у своєму житті не одну діяльність. Цього разу теж так сталося, понад два місяці тому я втратила кілька вагомих проєктів, які приносили мені дохід, до того ж я звільнилася з роботи на якій я працювала понад 2,5 роки. Оплата – мала, результати різко погіршилися (й це не тільки у мене). Я все ж вирішила наплювати на все й написати заяву на звільнення, бо банально вигоріла. Фактично місяць сиділа без роботи на мілких проєктах, які оплачували мені тільки каву.
Раптом одного вечора «постукала» до мене у Вайбер жінка й запропонувала роботу у веденні соціальних мереж. Ми з нею поспілкувалися, про все домовилися й стали до роботи. Мені трапився дуже класний і прогресивний колега, з яким ми почали будувати стратегію ведення кількох проектів замовниці. Відверто, одна з наших робіт мала колосальний успіх, але з успіхом прийшли й проблеми.
Які?
Вона працює також у команді. Як керівнику проєкту їй дали завдання займатися соціальними мережами, вона підібрала команду, активно з нами комунікувала, пропонувала ідеї й т.п. Тож через коротенький період часу настав цей день «Х», коли їй сказали – закрити проєкт, бо він нічого не приносить.
Насправді за тиждень запуску проєкт отримав колосальний успіх й на цій епічній ноті – все вигоріло!? Нас з колегою перекинули на інший проєкт, який був менш успішним, але…. І тут не склалося… Через коротенький період вона перекинула нас на ще інший, вже зовсім новісінький проєкт, який ми починали вести з «нуля». Думаю ви зрозуміли, що й тут - ми зазнали фіаско. Чому?
Мій колега працював понад місяць. Йому потрібно було купувати програми, він просив гроші на ці програми, але його успішно годували обіцянками. Так, само із зарплатою, коли мова пішла про розрахунок… «раптово» наш керівник проєкту лягає у лікарню. Він не береться за новий проєкт, бо чекає хай його розрахують за цей. Самі розумієте, чоловік усунувся. Ми вдвох, із замовницею, почали шукати нових людей, які візьмуться за реалізацію ідей.
Чесно кажучи, траплялися нам різні кадри й не адекватні в тому числі. Та все ж новенького вдалося знайти. Мужчина адекватний, з певним досвідом, йому потрібна була стабільна робота і заробіток. Все йшло, «як по маслу» на перший погляд, а потім… Не минуло й тижня й наш керівник проєкту почала казати, як все фігово, нічого не працює, результату немає - короче «всьо пічально, все обричени». Й так само, зі сваркою, попрощалася з чоловіком. Він хотів отримати оплату, хоча б якусь, за свою роботу - врешті отримав дирку від бублика.
Тож довго час не затягуючи, у мене з’явилася нова колегинька. Попрацювали ми з нею вже з двома та з «нуля» вибудованими проєктами. Чесно, якби я не пішла на лікарняний, бо відчувала, що все – мені погано, то б ця робота, з цією дівчиною, так само закінчилася б за тиждень. А так вона протрималася «до останнього».
Я тут розповідаю про людей, але не про себе. Я завжди з людьми спілкуюся толерантно й обережно, у близьких компаніях можу дозволити собі бути вільнішою, та у житті стараюся бути конструктивною. Для цієї жінки за цей час я розробила стратегії на кожен бізнес (тобто 4 напрямки – 4 стратегії) при тому досконало й максимально розписані. Все що потрібно робити, це просто відкрити бланк і йти «по гайду» (крокам). На жаль, вона мала зовсім інше уявлення про роботу. Їй цікаво було просто запустити бізнес через відосіки у соціальних мережах й щоб за 1 тиждень у неї були клієнти, які хочуть скористатися її послугами.
Я, як певною мірою досвідчена жінка, яка допомагала з відкриттями великих мереж супермаркетів, сервісу доставки, кондитерської студії, онлайн - магазину СРЖ пояснювала, що будь – якому бізнесу потрібно хоча б пів року аби він приносив гроші, але у людей бачення - інше. Фактично їй нічим було нам платити, бо бізнес, який ми запускали за тиждень приніс «0 гривень 0 копійок». А мав приносити колосальні від 10 000 у.о. (з її слів, у неї гроші просто «горіли»). А ми такі «паскудні душі» не могли допомогти їй налагодити систему, «бо все не - все не те…».
Відверто кажучи, вона пересварилася з усіма. Й це починалося, як мова заходила про гроші.
Чому я вирішила працювати «до останнього»?
А все просто!
Чомусь після двох тижнів роботи з нею, мене почало не покидати дивне відчуття, що щось не так. Що кожен її проєкт, це якесь «намахалово» й шахрайство. Хоч би як вона не говорила про правильність, чесність, доброту, відповідальність, щирість та відкритість… постійно були у команді, якісь негаразди. За два місяці моєї роботи з нею, я відкрила 5 проектів й люди мінялися один за одним. Таке враження складалося, що вона не збирається платити нікому з самого початку.
Щодо себе, то у мене була з нею домовленість, що я почекаю скільки треба, або ж ми у ході ситуацій домовимося про меншу оплату, бо проектів буде тільки 1 чи 2 й не буде такого величезного обсягу роботи.
Чекала – дочекалася того, що одного дня, її все так «задовбало», тобто люди, які там спілкуються з її якимось знайомими, а потім у неї через це проблеми…. В загальному нічого не було зрозуміло з її слів, бо як казала моя колега, то напевно, вона таке казала у приступі гарячки.
Тож висновок, бо писати можна довго, про цю історію. Грошей, за свою роботу, я так і не отримала й не думаю, що отримаю. Якщо вона ще раз до мене прийде (повірте, до мене замовники повертаються), я одразу скажу: «Закриймо минулі 2 місяці, якщо ні – шукайте собі когось іншого».
Розумію, що у цій ситуації - отримала зовсім інше - досвід відкрити з «нуля» будь-який бізнес.
Пам’ятаймо, що нам у житті дається дуже багато чого, щось хороше, інше – погане… головне у всьому бачити позитив і можливості. Так, я два місяці не спала вночі, не гралася з дитиною, забила «болт» на сім’ю, бо робила КОМУСЬ добре, та не собі. Зате зараз розумію, що якщо є якийсь внутрішній супротив – пора «валити». До слова, ця жінка хотіла, щоб я кинула свою роботу, яка приносить мені кошти й працювала тільки з нею, бо у неї роботи буде «вище криші» й довірити всі процеси вона нікому не може окрім мене.
Позитивно? Так – позитивно! Я знаю, що Бог, Всесвіт поруч зі мною і я завжди знаходжуся у потрібно місці.