Дитинство, я сумую за тобою,
Так як ніхто іще не сумував...
А ти втекло далекою весною,
Залишивши частинку своїх чар...
Колись усе здавалося інакшим,
І сонечко світило яскравіш,
Та час не зупиняє хід монарший,
І з кожним роком він біжить ще швидш...
Раніше, знаєш, я не розуміла,
Часу чому усім не вистача...
Доба - це так багато для дитини
І так замало для дорослого життя...
Моє життя стає тепер інакшим,
Одноманітним, тмяним і простим...
А я так хочу повертатись завше
В мого дитинства той чарівний дім.