Глава 2

Весь наступний день і тиждень дівчина займалася ремонтом: купувала шпалери, фарбу, шукала будівельників. Якось знову, йдучи до магазину, вона зустріла на сходовій клітці того самого чоловіка. Він зупинився і знову голосно привітався:

— Добрий день, як у вас справи?

Від несподіванки Азраїна розгубилася, але відповіла:

— Дякую, все добре, ремонт роблю.

— Мене, до речі, Адріан звати!

— Приємно познайомитися, Азраїна!

— А що ж ви, Азраїна, нам по батареї о 3-й годині ночі стукаєте?

Від здивування її очі округлилися:

— Що? Вибачте ? Стукаю о 3-й годині ночі?

— Так, наприклад, сьогодні вночі.

— Я не стукала, я спала!

— Стукаєте…

Відчувши, що щось не так, дівчина поспішила піти.

Дні минали, ремонт йшов своїм ходом, і квартира набувала живого вигляду! Кухня вже була приведена до ладу, нова плитка блищала, нові шпалери наклеєні, довелося витратитися на нові меблі. Азраїна вже не звертала уваги на топіт, який здавалося реально переслідував її, а іноді затихав, потім раптом хтось голосно стрибав!

Саме дивне почалося ввечері, коли вона дивилася фільм: хтось так сильно стрибнув, що вікна, які чекали своєї черги на заміну, затремтіли, і скло в серванті теж! Та що там скло — аж двері у кімнату відчинилися. Дівчина здригнулася, поставила фільм на паузу і стала слухати. Це повторилося кілька разів, і, не витримавши, вона піднялася знову до сусідів.

Їй відчинила двері все та ж сонна жінка:

— Добрий день!

— Добрий день вам! Скажіть, будь ласка, чому ви стрибаєте? Або не ви, ваш чоловік… Ви розумієте, у мене аж вікна дрожать!

Протерши очі, сусідка строго сказала:

— Так ви нам стукали… Уже тиждень як у мене діти не сплять!

— В сенсі… стукаю?

Потім, згадавши слова того чоловіка, ніяково спитала:

— Скажіть, Адріан — ваш чоловік?

— Так! Він вам сьогодні говорив, що ви стукаєте, я все розумію — ремонт… але не о третій ночі ж!

«Ясно, сговорилися, ну або ідіоти!» — подумала дівчина.

Жінка щось ще говорила, але дівчина лише попрощалася і пішла дивитися фільм. Настрій був зіпсований, а звуки повторювалися: то гучно, то стихали, то бігали, то топали, то стрибали, то як ніби на чомусь їздили. Нічого не розуміючи, дівчина заснула.

Вранці її розбудив дзвінок у двері. Відкривши, вона знову побачила сусідку зверху:

— Добрий ранок! — гнівно випалила та. — Скажіть, будь ласка, ви хвора чи у вас проблеми? Тобто спочатку ви стукаєте, а тепер цілу ніч кричали гадості! ні я, ні чоловік не спали всю ніч! А ось це що? Ось це що ? ви можете пояснити?

Вона простягла якийсь листок паперу, на ньому були якісь дірки. Азраїна в ступорі дивилася на нього, потім взяла листок:

— Я… я це вперше бачу… Все, що ви сказали, неправда… Це у вас проблеми, — сказала вона, гнівно закривши двері.

Пів дня вона вивчала цей листок. В обід подзвонила подруга Аліна і запросила її на дачу на кілька днів. Зрозумівши, що їй потрібно розслабитися, вона зібрала речі і поїхала.

Разом з Аліною, її чоловіком та ще кількома друзями вони кілька днів відпочивали на дачі, а потім поїхали з палатками до моря. Якось, поки Азраїна купалася в морі, її до берега покликала Аліна і сказала, що дзвонить телефон. Вийшовши з води, дівчина взяла телефон:

— Алло?

— Добрий день, це вас дільничний турбує. Справа в тому, що на вас надходили скарги від сусідів. Ви ж Азраїна?

— Так…

— Вас не було вдома, я вирішив подзвонити. Скажіть, коли зможете оплатити штраф?

— Штраф?? — голос дівчини здригнувся від безсилля і жаху. — Який ще штраф? За що??

— Ну, дивіться: 1. порушення тихого часу; 2. п’яні розборки о третій годині ночі. Як ви це поясните?

— Я поясню дуже просто: мене зараз вдома навіть немає, я у відпустці на морі!

Хто там п’яний і шумить — я не знаю… Вам би по сусідах пройтися!

А тепер вибачте, мені потрібно йти!

— Добре, йдіть, але штраф все одно доведеться сплатити!

Вимкнувши телефон, дівчина почала набирати брату:

— Алло, Вітя?

— Оо, які люди! Моя сестричка зателефонувала! Радісно промовив двоюрідний брат. Скільки років, скільки зим! Ти зараз де, з Ігорем? У вас все нормально?

— Ні, не все нормально, з Ігорем я розлучилася… Послухай, тут таке…

Вона все розповіла брату і попросила його приїхати до квартири і перевірити, чи нікого там немає, бо мало що… Через годину знову подзвонив брат, сказавши, що нікого немає. Азраїна була в шоці, але, подякувавши брату, того ж вечора поїхала додому.

Приїхавши, на сходах вона знову зіткнулася з Адріаном і його дружиною.

— Здрасте, у вас все нормально? Запитав Адріан

Не приховуючи гніву, дівчина випалила:

— У мене все нормально, а у вас?? Полицію для чого викликали? Мене вдома навіть не було!

— Як не було? — здивувалася жінка. — Якщо вже і ваші сусіди знизу приходили в шок від шуму і криків!

— Послухайте,

Як  вас звуть? Вас Адріан, а вас…

— Оріана! — Відповіла спокійно жінка

— Так от, слухайте, Адріан і Оріана. Я не збираюся виправдовуватися , але і просто так це не залишу. Значить, будемо розбиратися з цією проблемою разом! І якщо треба, ночувати один у одного будемо, щоб фіксувати… Я не знаю, що відбувається, але це ненормально. А сваритися і ставати ворогами я з вами не збираюся!

Сказавши це, дівчина пішла до дверей і завмерла на місці: у дверях торчала та сама папірка, яку їй принесла тоді Оріана, тільки іншого кольору!