8. Останній детектив

8. Останній детектив

- Не саме вас, пане Шапіро. Тобто не вас конкретно, - уточнила герцогиня ЖарРаж. – Я здогадуюся, про що ви думаєте. Чому вона не найняла найпрофесійніших та найвідоміших детективів і правників столиці?! Адже герцогиня, багата і все таке... Чому прийшла в цю... е-е-е.., - жінка обвела поглядом убогу Бернарденову контору, - долею забуту діру... Так от, я вам поясню, - роздратовано підвищила голос жінка. – Мені скрізь відмовили! Скрізь! Уявляєте?! 

Губи жінки, нафарбовані яскравою червоною помадою, майже такою ж, як і та, котру Бернарден стер зі свого підборіддя, скривилися в негарному оскалі. Вона дуже хвилювалася. І була на грані нервового зриву. Чоловік відчув це і сам напружився. Він не любив істерик і сліз. Просто ненавидів! 

Але герцогиня взяла себе в руки. Зітхнула глибоко і почала спокійно розповідати далі: 

- Так, мені скрізь відмовили. Про поліцію, звичайно, мова не йде. Головна шефиня поліції віконтеса Луїза Брамані мене одразу ж попередила, що вони не будуть переглядати висновки їхніх експертів, адже повністю доведено, що вбивця – це я. Але якщо ж приватники знайдуть докази моєї невинності, тоді справу знову відкриють. Проте ваші детективні приватники навіть не повелися на великі гроші! Я, пане Шапіро, чесно кажучи, зовсім не багата. Мій чоловік помер недавно і залишив мені лише великі борги. Та я пообіцяла дати під заставу свій герцогський маєток, і всі ці гроші мав отримати правник, котрий витягне мене з цієї кошмарної ситуації! Або детектив, який доведе, що я невинна! О, не сумнівайтеся, пане Шапіро, я пішла спочатку до найкращих у Долинному Черпаку! Нашкребла сякі-такі гроші. Мати допомогла, довелося їй трохи відкрити правди про мої фінансові справи. Та не про це мова! Всі відвернулися від мене! Всі! Знайомі, так звані друзі, приятельки... Знаєте, що мені сказав ваш колега з Асоціації приватних детективів? – герцогиня гірко посміхнулася. - Ох, я навіть і не знала, що така спілка є в нашій столиці! Пан Бартоломеус Каррі дуже коректно мене послав куди подалі! Він запевнив мене, що жоден детектив, котрий працює з пристойними клієнтами у місті не візьметься за цю справу! Бачите, як гарно від вказав мені моє місце?! – герцогиня гнівно блиснула очима, мабуть, згадуючи розмову з Каррі. – Одразу ж відгородив мене від пристойного товариства... 

- Каррі завжди був нахабою, не переймайтеся, - раптом промовив Бернарден, котрий досі мовчав, слухаючи монолог герцогині й даючи їй виговоритися. 

Інколи людині треба дати просто вихлюпнути негатив, який у ній накопичився, і їй стане легше. А те, що герцогині ЖарРаж важко, було видно одразу. Хоча трималася вона гарно, достойно. Бернарден це відмітив. Навіть певною мірою заповажав її. Не кожен зможе з навислим над головою смертним вироком бути майже спокійним і шукати шляхи виходу. Детектив відмітив, що герцогиня мала практичний склад розуму: одразу ж шукала вирішення проблем. Це імпонувало Бернардену, тому йому захотілося хоч трохи підбадьорити жінку  

- Ми інколи стикаємося з Каррі по роботі. Він з усіма веде себе нахабно. Але його можна поставити на місце, спитавши, як поживає його дружина. Вона тримає його в колючих рукавичках. І це не він керує детективним агентством, а вона. Ви що, не знали? Він просто в неї секретар. Зовсім некомпетентний у наших справах. Ми, детективи Долинного Черпака знаємо, звичайно ж, одне одного. Вам потрібно було звернутися до Саманти Каррі, його дружини. Але вона теж не взялася б за цю справу. Це особа, котра занадто переймається репутацією. 

- Я помітила, що всі в нашому місті останнім часом різко почали згадувати про репутацію, коли лишень бачили мене на горизонті, - кивнула герцогиня. – Від великих детективних агентств я пішла до дрібніших. В них теж отримала відмову. У всіх! Ось список! 

Герцогиня дістала з сумочки складений вчетверо папірець і розгорнула його. 

- У списку дванадцять великих і відомих детективних контор і десять середнього рівня. А також п’ять маленьких, в яких працюють одна-дві особи. Всі! Всі мені відмовили! І я знаю справжню причину відмови! Але все-таки мені здавалося, що люди повинні мати не лише якісь корисливі думки в голові, я думала про людей краще, пане Шапіро. Ви – останній детектив у списку. Якщо ви мені відмовите, а це, швидше всього, саме так і станеться, то я просто повернуся до в’язниці й молитимуся долі, щоб послала мені швидку й безболісну смерть під час королівської страти. 

Герцогиня спокійно склала список знову вчетверо й поклала у сумочку. 

- Яка причина відмови? – спитав Бернарден. – Не всі ж посилалися на репутацію. Детективне агентство леді Романії Базілай, наприклад, береться за всі без винятку справи, навіть дуже сумнівні... 

Бернарден достатньо довго працював у детективній сфері, щоб бути в цьому впевненим. Звичайно, він знав усіх своїх колег та конкурентів. Адже теж був членом Асоціації приватних детективів – це була одна з умов функціонування такої мережі в столиці, твоя контора обов’язково вступала в Асоціацію. Леді Краунтесса у свій час дуже злилася з цього приводу, бо деякі представниці в Асоціації її дуже дратували. 

- Офіційна причина майже у всіх агентствах – велика зайнятість, - герцогиня подивилася чоловікові просто в очі. – Але в одній конторі мені тихцем пояснили, що кожне з них отримало напередодні мого приходу короткого й достатньо переконливого листа, в якому їм наполегливо рекомендувалося мені відмовити. 

- Он як! – Бернардена це зацікавило. – І кого ж ви так дратуєте? Хто ненавидить вас аж так, щоб бажати вам смерті?