2. Нерівний шлюб

2. Нерівний шлюб

- Чи згодна ти, Хенільдо ЖарКесіє з роду Білок, взяти в чоловіки Його Світлість герцога Клавдія ЖарРажа з роду Тигрів? 

- Так, - вичавила з себе дівчина, радіючи, що щільна фата прикриває її, й ніхто не бачить, який розпач блукає її обличчям. 

- Чи згодні ви, Ваша Світлосте, герцогу Клавдіє ЖарРаже з роду Тигрів, взяти за дружину Хенільду ЖарКесію з роду Білок? - спитав тепер шлюбний розпорядник у гарно вбраного, але старого й лисого чоловіка, який ледве стояв, спираючись на покручений ціпок. 

- Так, - промовив герцог, на підтвердження цих слів ще й причмокнув. І якщо ви думаєте, що він був беззубий і огидний, то ви помиляєтеся. Огидний, може, й так, адже з роками людина змінюється, що б тут не казали, але зуби в нього були чудові! Якраз напередодні герцог спеціально сходив до зубного лікаря-мага і, відірвавши від серця добрячу кількість золотих монет, зробив собі нові зуби. Один раз можна витратитися. Адже в нього тепер буде молода дружина! Це добре для статусу, щоб усі думали, що він ще мужчина ого-го!  

Але, звичайно ж, герцог у свої вісімдесят не був «мужчиною ого-го», відкриємо вам це по великому секрету, щоб ви не сподівалися марно. У його віці навіть вже не допомагали магічні заклинання та різного роду зілля. Але хто ж знатиме? Як то кажуть: хто тобі заважає хвалитися, що ти невситимий у ліжку? Хвалися! Ніхто ж не зможе це підтвердити чи спростувати, ніхто не буде перевіряти! 

Крім того, герцог мав грандіозні плани на майбутнє, про які не знала жодна жива душа. І молода дружина в них якраз відігравала важливу роль! Але про це згодом. 

Сльози текли по щоках Хенільди, і навіть магія не допомагала, хоча мати зранку спеціально бризкала в очі зачарованою водою, яка швидко увібралася в шкіру навколо очей і не дозволяла сльозам текти. Такі магічні засоби у магічних магазинах охоче купували тонкосльозі дівчата, бо ж було відомо, що завоювати чоловіка можна лише тоді, коли проявляєш силу духу й упевненість в собі! Кому потрібна нюня та рюмса? Та нікому! Чоловіки люблять сильних і впевнених у собі жінок!  І хоча Хенільда плаксою ніколи не була, але ситуація була якраз така, що сльози лилися градом, хоча сама вона не відчувала нічого: ні злості, ні суму. Приреченість і отупіння охопили її. 

А вона ж сама обрала собі чоловіка! Це було найкраще, що могло статися з молодою вродливою дівчиною, якою вона була. Їй всього двадцять, а вона вже, вважай, начепила на себе ярмо шлюбу і тягнутиме його довго й нудно, до того часу, аж поки... 

- Поки смерть не розлучить вас, - пронеслися над куполом храму останні слова упорядника шлюбної церемонії. 

Луна прокотилася по залу. Загомоніли за плечима молодят нечисленні гості з боку нареченої: її мати, дві сестри та вірна дуена Клепсидра. Остання не приховувала свого розчарування й горя з приводу того, що її улюблена подруга й компаньйонка виходить заміж за нелюба. Але, звичайно ж, вона тримала при собі всі свої роздуми й міркування, розуміла, що якщо нічого не можна виправити, то поглиблювати проблему зайвими наріканнями не варто. Вона була розумною жінкою... Тому просто тихо витирала сльози батистовою хустинкою та злегка шморгала носом, вже думаючи, які слова сказати Хенільді, вітаючи з укладенням шлюбу. Бо тут треба було бути дуже обережною.

Адже Хенільда сама хотіла цього шлюбу! Точніше, в душі та серці не хотіла, звичайно, але розумом розуміла, що мусить завоювати герцога Клавдія і отримати його згоду на шлюб. І це їй вдалося. 

Ще б пак! Хенільда була неймовірно вродливою дівчиною. І всі чоловіки завжди ласо на неї поглядали, кожен мав би за честь, якби Хенільда звернула на нього увагу. А вона була перебірлива. Наскільки Клепсидра пам’ятала, лише до двох за весь час їхнього знайомства, Хенільда залицялася. Але познайомившись ближче – одразу ж їх кидала! Не те все було, не те! 

Клепсидра знала, що Хенільді важко буде знайти справді достойного чоловіка. І щоб до душі був, і щоб тілом гарний, та й не дурний, адже Хені сама дуже розумна! Бачить чоловіків наскрізь! 

Поки компаньйонка Клепсидра розмірковувала, витираючи заплакані очі, храмовник Тутсін, упорядник шлюбної церемонії, теж роздумував над сьогоднішнім обрядом, який не дуже розумів, хоч йому, за посадою, цього й не можна було. Цей літній чоловік багато бачив різних пар, поєднав чимало жінок і чоловіків у подружжя, звик до різних ситуацій, але й він сьогодні трохи здивувався, коли побачив цю дивну пару. Молода вродлива дівчина, Хенільда з роду Білок і всім відомий у столиці багатій і страшенний скнара вісімдесятирічний герцог Клавдій були просто непоєднуваною парою. Але ж бач, як буває!