Запчастини

Чоловік ніжно тримав руку коханої та вдивлявся в тривимірну голограму апарату УЗД. Лікар акуратно намащував спеціальним гелем живіт жінки. Повільно приклав апарат та почав водити по шкірі. Кілька томливих секунд, і перед схвильованими людьми виникла дивовижна картина. Над животом немов левітує тільце крихітної дитинки.

— Вітаю вас, це хлопчик.

— Яке щастя, — схвильовано розплакався чоловік.

Жінка ніжно посміхнулась та поклала руку на голову коханого, почала гладити. Їхньому щастю не було меж. Довгі місяці, роки доля не дарувала їм дитину. Акушер продовжував водити по животу Марини. На хвильку застиг... Завмер.

— Зачекайте трішки, — почав вдивлятися в голограму.

— Що трапилось? Із хлопчиком щось не в порядку? — розхвилювався Роман.

— Ні, якраз навпаки, — продовжив далі лікар. — Гляньте уважно ось сюди. Якщо це не помилка, то можу запевнити, що у вас двійня.

— Двійнята? — надзвичайно зраділа Марина.

— Саме так, я чітко бачу ще одну пару ніжок, ще голівку. В утробі дітки знаходились так, що іншу дитинку майже не видно. Хоч це й дивно трохи, але нічого тут страшного немає. Тож я вас вітаю, старшенькому надзвичайно пощастило мати донора-близнюка. Це й для вашого організму краще, не треба буде вагітніти ще раз, та й малечі ідеально підходитимуть всі необхідні органи.

— Яке ж це щастя, — Роман схопив руку дружини та почав цілувати.

— Так, коханий, у нас все вийшло, — усміхнено дивилась на нього жінка.

Після всіх проведених процедур подружжя уважно записало всі необхідні рекомендації. Згодом повернулися додому. Роман постійно намагався максимально облегшити дружині дорогу. То власноруч запустить штучний інтелект в автомобілі, то швиденько відчинить дверцята, то за проханням коханої купить якісь продукти в найближчому супермаркеті. Його ніскільки не хвилював рахунок на руці. Вкраплений у кисть руки чіп поволі почав сигналізувати чоловіку, що рахунок порожніє… Ще тридцять тисяч гривень — і автоматично запуститься кредитний державний рахунок.

— Кохана, що ще тобі треба? Все куплю, все знайду, присядь, будь ласка.

— Любий, я така рада, що в нас буде синочок. А коли дізналась, що й одночасно із цим у нього буде донор, взагалі стала щасливою. Яка ж це рідкість, — задоволено зітхнула.

Роман підняв голову та звернувся до «Місті» — штучного інтелекту, який слідкує за порядком вдома, приготуванням їжі й безпекою.

— Місті, перевір периметр, а потім розпочни готували рис із яєчнею. Порція одна, я такий схвильований, що зараз нічого не хочу їсти… а дружині треба. Ах, так, після готування, я кажу «ПІСЛЯ ГОТУВАННЯ» слід попрасувати речі для роботи.

— Який ти в мене уважний і турботливий, — чмокнула в щічку Марина.

— Все для тебе, люба. Треба швиденько організуватися та повертатися на роботу, — показав кисть руки дружині. — Ще трохи, і станемо державними боржниками, а це ще та проблема, сама розумієш.

— Розумію, коханий. Добре, ти не переймайся, я все зможу зробити власноруч.

— Впевнена? Дивись мені, — а потім звернувся до програми розумного будинку. — Місті, доповідати мені текстовими повідомленнями про кожен рух дружини.

— Я все зрозуміла, пане, поставлені задачі виконуються. Приблизний час виконання — шістдесят хвилин.

— Прекрасно, — посміхнувся чоловік. — Я хочу побачити ще раз кімнату нашого любого синочка. Піду на другий поверх.

— Добре, тільки не затримуйся, а то як минулого разу заснеш та проспиш виїзд на роботу.

— Та не переймайся за це, — розгублено. — Такого вже не станеться. Не хочеться мені платити державі штрафи.

Роман тихенько, наче всередині хтось є, увійшов до кімнати та почав роздивлятися. Простий дизайн, кілька симетрично складених іграшок на полиці ясно показувало, що подружжя довго чекало дитину.

Чоловік провів рукою по бильцю ліжечка, широка посмішка ні на мить не зникала. Ідеальна кімната, в якій немовля відчуватиме себе комфортно. Трекер у руці, трохи вище вкрапленого фінансового чіпу, почав пускати мінімальні струменеві заряди.

— Як же швидко йде час, добре, — провів лівою долонею по внутрішній частині передпліччя правої руки.

Роман миттю зіскочив із другого поверху та побачив, як кохана наминає порцію рису з яєчнею. Тут прямо перед його обличчям опустився ідеально вигладжений синій костюм.

— Ваш одяг готовий, — монотонно мовила Місті.

Роман швидко привів себе в порядок, поцілував дружину та зник за дверима.

Задоволений чоловік вперше за останні кілька років захотів до місця роботи дійти пішки. Ні власний транспорт, ні повітряне таксі, ні експрес не цікавили його. Працював він на державній фірмі, яка займається висвітленням всіх соціальних проєктів допомоги людям та програм, що мотивують громадян йти на співпрацю з державою...

— Нічого собі, ви пішки йдете на роботу? — здивувався сусід.

— Так, сьогодні з дружиною були на контрольній перевірці, і в нас двійнята.

— Нічого собі, Романе, оце вам пощастило, вперше серед моїх знайомих у когось народжуватиметься двійня. Маргарита зараз також вагітна другою дитиною, Ігорю вже два рочки, ледь встигли вскочити в останній вагон. Щось у нас не відразу сталась друга вагітність.