Розділ 11

Розділ 11

Адріан мовчав довгу хвилину, розглядаючи її так, наче бачив наскрізь усі її страхи, сумніви та те зрадницьке збудження, яке все ще відчувала Єва. Потім він лише ледь помітно криво посміхнувся і промовив:

— Справжня правда не дається задарма, Єво, — його голос став низьким і майже інтимним, а в дівчини знову побігли мурашки по шкірі, викликаючи нову хвилю збудження. — І її неможливо просто розповісти. Ти повинна сама її відчути, шар за шаром знімаючи з себе все те сміття, яке ти називаєш своєю особистістю. Статут — це не просто правила. Це, як би сказати тобі простіше, карта, план, натяки... Вивчиш його і зрозумієш, де ти насправді опинилася і ким ти є насправді...

Він повільно відійшов до вхідних дверей і прочинив їх.

— У тебе є увесь день. Я прийду ввечері, і ти повинна знати кожне слово, кожну кому в цьому Статуті напам'ять. Повір, це в твоїх же інтересах. Якщо Діонісія побачить, що ти не готова до наступного кроку, — він не договорив, але нервовість у його словах сказала більше за будь-які погрози. — Навіть я не зможу тебе захистити від того, що буде далі.

Адріан вийшов, і важкий залізний засув із того боку дверей із гуркотом став на місце. Додаткове клацання ключа у замку пролунало, як фінальний акорд у якійсь моторошній і страшній симфонії. Єва залишилася у підвалі одна.

Запанувала гнітюча тиша, яку порушувало лише ледь чутне гудіння моніторів та її власне уривчасте дихання. Єва сиділа на кушетці, обхопивши себе руками, бо її все ще трясло. Вона поглянула на чорну книжечку, що лежала на столі під тьмяною лампою.

«Чому всі причепилися до цього Статуту? Хіба від студентів, котрі прийшли навчатися у звичайний заклад, вимагають знати правила університету напам'ять? Дурня якась.».

Але Адріан говорив про нього як про квиток до виживання чи інструкцію до знищення. Чорт, вона надто мало знає! Що ж, якщо потрібно вивчити цей Статут, щоб зрозуміти бодай трохи більше, вона зробить це. Але спочатку слід роздивитися все навколо, можливо, у комп'ютерах знайдеться щось корисне?

Вона підхопилася на ноги, бо сидіти на місці було нестерпно, стіни ніби здавлювали її. Дівчина почала повільно обходити підвал, інколи обмацуючи бетонні стіни. Їй потрібно було знайти бодай щось, що допомогло б зрозуміти: що це за місце і чому вона тут опинилася?

Підвал був заставлений дивним обладнанням, моніторами та металевими шафами з різноманітними ліками та медичними інструментами. В кутку ж стояла масивна дубова шафа на три стулки, яка виглядала тут абсолютно недоречно, наче її притягнули з якогось старого кабінету. Єва підійшла до неї, посмикала за ручку, намагаючись відчинити перші дверцята, але вони були замкнені. Другі так само. А от коли вона смикнула за треті, зсередини випали оберемки якогось одягу. Вечірні та домашні сукні, светри, якісь штани впали їй просто під ноги.

Дівчина здивовано гмикнула і зазирнула всередину шафи. На верхній полиці, там, де зазвичай кладуть головні убори, валялося кілька капелюхів, хусток і жіночих капелюшків. Чорт, стало ще незрозуміліше. Вони що, грають тут у якісь театральні вистави? Може, це все взагалі знімають прихованою камерою, як і її реакцію на стресові ситуації?

Геть нічого не було зрозуміло. Дівчина підхопила одяг і запхала його назад до шафи. Хотіла вже зачинити двері, але раптом побачила у невеликому дзеркалі на внутрішній стороні стулки щось дивне. Дзеркало відбивало напис, який знаходився на стіні за її спиною. Якби не гра тіней і не кут дзеркала, вона б ніколи його не помітила. Напис був майже стертий, ледь-ледь видний.

Єва закрила дверцята шафи й обернулася до стіни. Підійшовши ближче, вона змогла прочитати на бетонній поверхні схематичні вишкрябані літери. Вони були нерівними, неглибокими, наче їх видряпували крихким уламком якогось металу:

«ТІКАЙ. ЗАПАСНА. 12», — ось що було там написано.

Серце Єви загупало сильніше. Вона дивилася на напис і нічого не розуміла, але від нього чомусь повіяло справжнім жахом. Дівчина притулилася спиною до шафи, намагаючись заспокоїти серцебиття, і раптом дверцята щафи, які вона щойно зачинила, почали повільно, з моторошним скрипом відчинятися...