Розділ 8

Розділ 8

Адріан тягнув її спочатку безлюдними коридорами Академії, а потім темними переходами і крутими сходами, що вели глибоко під землю, знову у підвал. Але вони з Адріаном пішли зовсім не в той бік, де знаходився студентський клуб “Онікс” і де Єва вже була, в в протилежний, що знаходився у лівому крилі будівлі.

Адріан зупинився перед масивними залізними дверима, поцяткованими іржею та темними плямами, витягнув з кишені ключі й відімкнув замок. Весь цей час дівчина намагалася вирвати свою руку з його захвату, кричала, лаялася, але все було марно. Ні одні двері в довгих коридорах не відчинилися, ні одна людина не вийшла, щоб поцікавитися, що коїться з стінах Академії, хто це кричить. І дівчина зрозуміла, що це марно, що тут і справді відбувається щось жахливе. Слід було обов'язково все зрозуміти й спробувати викрутити на свою користь, адже треба було якось рятуватися! Тому зараз вона мовчала. Лише важко дихала, обурено глипаючи по сторонах. 

Адріан штовхнув її всередину, увійшов і захряснув за собою двері. Єва ледь втрималася на ногах, оглядаючи величезну кімнату, схожу на суміш операційної та катувальні. На столах вздовж стін лежали розкладені блискучі металеві інструменти незрозумілого призначення, поруч височіли комп'ютери, великі монітори, під стінами приміщення стояли двома рядами кілька дивних крісел з ременями та фіксаторами. Це місце було сповнене насилля та жорстокості.

— Ти не маєш права! — знову озвалася Єва, її голос дав півня, бо вона й справді злякалася тепер не на жарт, побачивши все це. — Мій батько дізнається! Я все йому розкажу! Ти просто псих, Адріане! Пусти мене! Пусти!

Вона смикнула рукою і нарешті звільнилася від чіпкого захвату чоловіка, кинулася до дверей, але Адріан різко розвернувся і підскочив до неї. Його рука зметнулася швидше, ніж вона встигла зрозуміти, що відбувається. Хльосткий та важкий ляпас змусив її голову різко сіпнутися вбік, в очах потемніло, а щоку обпекло болем. 

— Заткнися, — процідив він і грубо схопив Єву за підборіддя, примушуючи ошелешену дівчину дивитися собі в очі. Його обличчя було зовсім близько, зле й ненависне. — Твій батько — останній, хто тобі допоможе. Ще один звук, одна лайка чи одна спроба втекти, і я зроблю так, що ти забудеш навіть власне ім'я! Тут немає твоїх правил, крихітко. Тут тільки правила Академії! А значить, мої!

Єва затихла, судомно вдихаючи повітря. Щока пульсувала від болю, а коліна почали зрадницьки тремтіти від страху. Адріан не жартував. 

— Сядь туди, — він кивнув на жорстку кушетку посеред кімнати, обтягнуту чорним шкірозамінником. Злегка підштовхнув її до кушетки, і вона загальмовано й слухняно опустилася на її край, все ще не оговтавшись від шоку і його ляпасу. Її всю трясло.

Чоловік тим часом підійшов до одного зі столів і почав розглядати інструменти. Увімкнув один із комп'ютерів. Кожен рух Адріана, який почав повільно перебирати страшні інструменти на столі, відгукувався в дівчині тваринним жахом. Боже, що він збирається робити?! Ні, вона не дасться! Буде вириватися і кусатися, дряпатися і битися, як зможе!