Розділ 6

Розділ 6

Прокинулася Єва від жахливого болю в скронях. Голова розколювалася так, наче по ній били молотом, і добряче так гупали. Все тіло чомусь нило, як бувало тоді, коли вона активно працювала у фітнес-клубі з тренером. Вона розплющила очі й побачила над собою білу стелю їхньої кімнати.

— О, ти вже прокинулася? — гучний та радісний голос Лізи змусив Єву здригнутися. — Давай вставай швидше, ми запізнюємося на першу пару. Вже не встигнемо в їдальню на сніданок. Чорт, я все проспала! Але я взяла в автоматі тобі кави, — кивнула вона на паперову склянку на Євиному столі.

— І тобі доброго ранку, Лізо. Що зі мною сталося вчора? — Єва спробувала сісти, але її хитнуло, вона все-таки сіла й потерла скроні руками, намагаючись хоч трохи притлумити головний біль. — Я нічого не пам'ятаю після вашого підвалу і того бару. Адріан був такий милий і дружелюбний, і мене це трохи насторожило, — вона раптом згадала про дівчину біля Адріана і запитала. — А що то за дівчина була коло нього? Там було троє дівчат, але одна із них поруч була геть незадоволена, що він підійшов до мене.

— Та нічого не було, ти просто заснула, — Ліза навіть не повернулася, збираючи підручники, тільки поправила окуляри на носі. — І то була Доллі, вона в нього типу закохана, чіпляється, переслідує, а він не надає перевагу жодній із студенток, хоч за ним чимало дівчат бігає. Вони з Доллі то зустрічаються, то не зустрічаються. А ти просто випила той коктейль і заснула прямо на стільці. Мабуть, перевтомилася. Адріан допоміг мені донести тебе до кімнати. Ти спала, як убита.

Єва недовірливо нахмурилася. Вона ніколи не засинала просто так, ні з того ні з сього. Навіть коли була дуже втомлена. Вона відкинула ковдру, щоб встати, і помітила на своїй правій руці на зап’ясті наклеєний пластир. Здивовано віддерла його, і побачила, що там червоніла свіжа тонка подряпина.

— Лізо, а це звідки? — вона показала руку 

— Та, мабуть, зачепилася за щось, коли ми тебе несли, — буркнула та, побігла до шафи й почала одягати свій піджак. — Годі вигадувати проблеми, ходімо, сьогодні філософія першою, пан Гордій не любить, щоб запізнювалися.

— Пари? — Єва здивувалася. Взяла склянку з кавою і відсьорбнула. Та була гаряча і смачна. Те, що треба. Відчула, як головний біль трохи відступає. — Які пари?

— Он лежить розклад, — вказала Ліза на стіл.

Єва взяла в руки папірець із розкладом. Написане там змусило її здивуватися ще більше, адже вона очікувала побачити звичний перелік дисциплін елітної учельні, наприклад, право, економіку чи хоча б іноземні мови, але список був дуже специфічним. Замість звичного університетського переліку дисциплін у розкладі значилися лише філософія, біологія, математика та шахи.

— Філософія? Біологія? Математика? — Єва підняла очі на Лізу. — І все? А де література? Де історія? Ми що, в медичне училище потрапили? І що це за тема з філософії сьогодні — «Логіка самозречення»? Звучить, як назва книги про вигнання диявола.

— Ти нічого не розумієш, — Ліза вже стояла біля дверей, нервово перевіряючи, чи ідеально застібнуті її манжети. — Тут вчать тільки того, що реально дає владу. Біологія — це не про квіточки, тичинки й пестики, а про те, як працює твоє тіло і як змусити тіла інших працювати на тебе. А філософія... Ну, пан Гордій навчить тебе, що твоє «я» — це лише завада на шляху до справжньої сили...

— Якась маячня, — буркнула Єва. — Навіщо мені змушувати тіла інших працювати на себе? 

— Єво, залишилося п'ятнадцять хвилин! Біжи швидко у вбиральню, одягайся й ходімо! — Ліза вже метушилася на порозі, нетерпляче чекаючи сусідку по кімнаті…

Єва зітхнула й побрела у вбиральню...