Розділ 4

Розділ 4

Коли вони вийшли з їдальні, Ліза майже бігла, тягнучи Єву за собою. Вона заспокоїлася лише тоді, коли за ними захряснулися двері їхньої кімнати.

— Ти збожеволіла! — Ліза притулилася спиною до дверей, важко дихаючи і поправляючи окуляри. — Клоун? Ти справді назвала Адріана клоуном при всіх?

— А хто він? — Єва пройшла і сіла на ліжко. — Мені плювати на його закидони. Мій батько навчив мене однієї речі: якщо хтось поводиться так, ніби він володіє світом, треба просто нагадати йому, що світ не продається.

— Тут продається, — тихо відповіла Ліза і підійшла до столу Єви. Вона взяла до рук невелику книжечку в цупкій чорній палітурці без жодних написів. — Ось, Єво. Ти повинна це прочитати. Статут Академії святого Джуліана. Якщо завтра ректорка Діонісія викличе тебе до себе, а ти не знатимеш хоча б якогось пункту, то… І вивчити це треба.

Єва зітхнула, вихопила книжку з рук сусідки по кімнаті й розгорнула на першій сторінці. Вона спочатку почала читати вголос, але з кожним реченням її голос ставав дедалі здивованішим і тихішим.

“Витяг із Статуту Академії святого Джуліана”, — було написано на першій сторінці, а далі йшли основні тези, які визначали життя в Академії. Єва вихоплювала певні фрази і зачитувала їх.

Основні тези були такими:

“Ми створюємо лідерів, які змінять світ. Для цього кожен студент має пройти шлях повного самовдосконалення.

Індивідуальні амбіції не повинні заважати успіху всієї групи. Бути як усі — це ознака сили та дисципліни.

Куратор — твій головний порадник. Ти не повинен мати від нього секретів. Тільки повна щирість гарантує правильний розвиток.

Справжній лідер завжди спокійний. Крики, істерики чи зайвий сміх вважаються слабкістю і потребують спеціальних занять із психологом.

Твоя єдина робота — це навчання. Будь-які думки, що відволікають від програми, вважаються недоцільними. Високий бал — це твоя перепустка в щасливе та досконале життя.

Твоя форма — це твоє обличчя. Вона має бути чистою і застібнутою на всі ґудзики. Будь-які прикраси чи зміни в одязі заборонені.

Академія дбає про твій фізичний стан. Ми самі визначаємо твій раціон, час сну та навантаження. Твоє тіло — це інструмент, який має працювати без збоїв.

У стінах Академії камери та аудит даних допомагають нам вчасно помітити твої помилки й виправити їх.

Якщо ти бачиш, що твій друг порушує правила — повідом куратора. Це не зрада, а допомога товаришу стати кращим.

Збори в «Оніксі» та інші заходи є обов’язковими. Це частина твого соціального виховання під наглядом кураторів.

Ти станеш випускником Академії лише тоді, коли Академія визнає тебе ідеальним. Будь-яка невідповідність стандарту — це привід почати навчання спочатку…”.

— Ого! Яка дурня! Я просто не вірю, що все це серйозно, і відбувається зі мною!  Це ж маразм! І мій батько за це платить? — Єва підвела на дівчину ошелешений погляд.

​— Твій батько платить за твоє перевиховання й результат, Єво, — Ліза почала переодягатися, намагаючись не дивитися подрузі в очі. — І тут його досягають. Просто вивчи цей статут.

— Лізо, вони буквально написали, що мають право на все, від моїх думок до мого раціону. А цей аудит даних? Це ж просто стеження двадцять чотири на сім! То тут є камери? — Єва почала роззиратися навколо, намагаючись зрозуміти, де можуть бути заховані інструменти для стеження. 

— В наших кімнатах немає, — заспокоїла її Ліза. — Тільки в коридорах, аудиторіях і місцях скупчень студентів. І це не… е-е-е… дурня. Все ж зрозуміло, — зітхнула Ліза. — Нічого страшного, просто дисципліна. Говориться ж про навчання, самовдосконалення, лідерство… Єво, випускники Академії стають провідними політиками, науковцями, бізнесменам… Вважай, що ми еліта, яка гартується в цих стінах...

Єва кинула погляд на тезу про тіло як інструмент і відчула, як усередині все закипає.

— Це обмеження прав людини! І психологічне, і фізичне! Ти що! Лізо! Цією Академією повинна займатися поліція! 

— Ти зовсім не маєш рації. Так ми стаємо кращими! І ти просто не звикла. Поживеш, повчишся, тоді втягнешся і зрозумієш, що тут цікаво. Просто є деякі моменти, які не дуже приємні, але.., — Ліза знову обірвала себе на пів слові, поправила окуляри. — Мусимо іти, бо скоро десята. Нас із тобою чекають в «Оніксі». Там до тебе сьогодні приставлять куратора. Познайомишся з нашими. Адріан дуже прискіпливо ставиться до зовнішнього вигляду, то краще застібни всі ґудзики. Для твого ж блага.

Єва підійшла й поглянула на себе в дзеркало. Форма на ній була нова, складалася з чорної спідниці до колін, білої сорочки на ґудзиках і чорного піджака. Строга, типова, але, в принципі, гарна, але дівчина відчувала себе в ній, як у гамівній сорочці.

— Побачимо, чия візьме. Я й так ідеальна, без їхнього навчання й кураторів! Вони ще не знають, із ким зв'язалися! — процідила вона сама собі. Потім подумала, повністю розстебнула піджак, а потім вже спеціально розстебнула ще один ґудзик на сорочці біля комірця й рушила до виходу за Лізою…