Розділ XIX. "Лист"

Внизу, на першому поверсі, все було тихо. Я не чула ні єдиного звуку. Атмосфера будинку була вельми напружена. Переодягнувшись зручніше, я підійшла до вікна і подивилася вздовж вулиці. Погода була, на подив, хорошою: сніг не падав і навіть холодного вітру я не відчувала. Хоч щось зараз було приємним.

Пробила рівно одинадцята година. Моє серцебиття почастішало подвійно. Велика доза адреналіну швидко пробігла по моєму тілі. Закривши очі, я важко зітхнула. Чим далі рухалась стрілка циферблату, тим більше я розуміла, що мій кінець вже близько.

“Я дійсно помру! Зі мною трапиться те, про що я ніколи не думала. Але зараз це цілком реально! Я більше ніколи не побачу маму і не буду байдуже мовчати, коли вона черговий раз поїде кудись по роботі. Я більше ніколи не побачу ранкове сонце, яке сліпило мої очі зранку, і не доторкнусь губами до холодних грудочок снігу, який так полюбляла в дитинстві гризти зубами. І що саме смертельне для мене – я більше ніколи не побачу Глена. Я залишуся в його житті лише гірким спогадом. Але все було вирішено за нас, і аж ніяк мною одною. І нехай я боюсь…боюсь відчути біль, а після – темряву в очах. І нехай я не знаю, де опинюсь, померши, я все одно, переборовши страх, буду стояти до кінця і лише тоді покину цей світ, коли буду впевнена, що попіл Джейса Гудвіна розчинився у повітрі”

Зручно розташувавшись на стільці біля комоду і взявши папір із ручкою, я прийнялася здійснювати ту “божевільну” ідею, про яку говорила Ліз.

Зараз ні в якому разі не можна було відкривати Глену істину правду, але і не розказати йому, з мого боку, виглядало б теж егоїстично. Але, дізнається він її вже після того, як все закінчиться.

Тому, зібравшись із останніми думками, я детально описала в листі причину – чому нічого не розповіла із самого початку. В письмовому вигляді, я просила його пробачити мені, пробачити Ліз і зрозуміти – чому я так поступила. Так, йому буде складно пробачити оману, і незнання всього цього, що творили ми з Ліз у нього під носом, але, всупереч усьому, я думаю, він зможе пробачити, якщо не мене, то хоча б сестру. В кінці листа, в кутку паперу, я намалювала маленьке сердечко із написом в середині. Те, що в ньому було написано – зможе прочитати і зрозуміти лише Глен!

  В цій всій страшній історії, я все ще намагалася знайти хороший для мене кінець.