Запальна Лариска

ЗАПАЛЬНА ЛАРИСКА

До бабусі на літо приїхала маленька внучка Лариска.
Мурчик, як вгледів дівчинку – одразу почав шукати безпечний сховок. Песик Кузя скочив у буду і почав жалібно скавуліти. Кабан Смугастик зо страху бігав загорожі, як ніколи. У корови Квіточки зникло молоко. Лише маленькі курчатка продовжували бігати подвір’ям, не розуміючи, чому їх так тривожно гукає мама-квочка.
Лариска тим часом вхопила Кузю за ланцюг і з усієї сили почала тягнути на себе, як би бідолашний не скавчав і не опирався – їй байдуже. Дівчинка витягла песика, почала смикати його за вуха, хвіст, перевертати на спину. Пес, на своє собаче щастя, скоро їй набрид і вона пішла дражнитися з корови, яка ніяк не реагувала на гримаси, тож Лариса полізла до сумочки й дістала свій гребінець.
- Щось в тебе хвіст розпатланий. Зараз я його розчешу.
Квіточка була дуже вихованою корівкою і лише тому не стукнула розбишаку копитом, як могла зробити будь-яка інша корівка.
- Смугастику! А що ти так бігаєш? Ааа... Давай в доганялки.
Дівчинка випустила на подвір’я знервованого кабана, який від того ще більше розгубився і злякався. Зо страху пошкодив Кузі будку, зламав паркан і дуже боляче стукнувся п’ятачком об кут будинку, аж впав.
- Слабак! – констатувала Лариска і пішла шукати курчат.
- Ось, ви де поховалися! Ану, ходіть я вас потискаю.
Жовтенькі клубочки, коли побачили як до них наближається хтось незнайомий, злякано запищали та побігли до квочки.
Тут-то мала бешкетниця отримала кару. Розлючена мама-квочка налетіла на дівчинку і щосили почала клювати її за руки й ноги. Лариска розревілася і втекла до будинку, де ховався під кріслом сонний Мурчик. Про цей сховок вона знала. Бідолашний сонько прокинувся від того, що хтось щосили тягне його за хвіст. Біль був таким, що слухняний до цього кіт, зненацька подряпав та вкусив зловісну руку, яка посягнула на нього. Яким був переляк, коли він побачив, що це Лариска. Мурчик миттю дременув через відчинену квартирку на вулицю.
Любляча бабуся обробила своїй любій внучці подряпини та пообіцяла наказати вредного кота, а лиху квочку посадити в клітку. Вона навіть не здогадувалася, що винна у всіх бідах, сама Лорочка.
Цієї ночі тварини зібралися на нараду і вирішили провчити дівчинку, яка окрім своїх забаганок, сліпа до всіх і всього.
Розлючені тварини постукали Ларисці у вікно, коли та спала. Хоч, яким би міцним не був сон – вона піднялася і кинулася до вікна, щоб перевірити, хто це набрався відваги її тривожити. Може, сусідський хлопчик Андрійко.
Лорочка дуже здивувалася, коли побачила корову, свиню, пса, кота, і навіть квочку. Всі дивилися на неї.
- Виходь! – сказала найсміливіша з них – квочка.
Дівчинка вистрибнула через вікно. Здавалося, її ніщо не бентежеть і не лякає.
- Ви що мені снитися прийшли? – зухвало запитала вона.
- Ні, все насправді, — таємничим тоном сказав Смугастик.
- Ти відповіси за все, що нам скоїла. Бери Квіточко гребінець і чеши їй волосся.
Лариска не встигла кліпнути, як корова почала боляче тягти гребінцем заплутане волосся.
- Ай, припини!
- Не кричи! Всі сплять і ніхто тебе не почує. Навіть бабуся, бо вона в іншій кімнаті. А тепер, Кузю, посмикай її за вуха.
Пес зробив це залюбки.
- Від квочки та кота ти вже отримала, а тепер побігаймо, — рохнув кабанчик, і почав виринати з темряви, як страшний звір.
Дівчинка чи то зо страху, чи з несподіванки почала бігати подвір’ям, поки не перечепилася об щось у темряві та не впала.
Тварини скупчилися над нею і попередили, якщо вона знову надокучатиме їм вдень, то вночі вони влаштовуватимуть їй подібні квести.
Вранці Лорці здалося, що то був сон, але величезний синяк на правому коліні, переконав у протилежному.
Нікого не займати їй було нудно.
- Бабусю, а що ти зазвичай робиш в селі?
- Роботи багато. Найперше, доглядаю Квіточку: даю їй пити, випасаю; насипаю кукурудзяної крупи курчаткам, готую кашу для Смугастика і Кузі, можу нарвати кабанчику кропиви чи трави, годую Мурчика, бо йому не завжди щастить вполювати мишку.
Лариска задумалася. А що як вона допоможе бабусі доглядати за тваринами: сумно не буде і часу у бабусі ‘явиться більше.
Так і зробила. Спершу, тварини побоювалися їсти все, що дає дівчинка, але з часом звикли.
Мурчик вже не боявся спати поруч з нею, Кузя радісно підстрибував, коли дівчинка поверталася з прогулянки, Квіточка могла її вдячно лизнути на пасовищі, аж тілом пробігали приємні лоскоти, курчатка бігли у теплі дитячі долоні, а сувора мама-квочка не заперечувала; Смугастик задоволено рохкав після чергової порції кропиви.
Лариска збагнула, яке життя їй подобається більше. Тепер вона маленька господиня, яку обожнюють домашні улюбленці. А бабуся і досі дивується, що змінило її неслухняну внучку одного ранку...