24.

Звичайно ці події затягнулися  не на день і не на два, а з того часу, як я побачилась з Артемо минуло два тижні. І якщо бути чесною, то я взагалі перестала паритися цими подіями. 

Микита робить усе можливе, щоб ми з Мішею почувалися потрібними у його житті.

Я нарешті внормувала свій день і навіть не пропускаю роботу, навіть більше тепер я відчуваю себе потрібною всюди, зник оцей комплекс неповноцінної жінки, хочеться виглядати класно, бути ефектною, хочеться все встигати і робити це з задоволенням. З кожним днем я більше і більше розуміла, що дуже важливо мати біля себе свою людину ту яка буде підтримувати і допомагати, а не вічно критикувати.
 

Не дозволяю собі сказати, що життя з Артемом було жахливе, звичайно бути класні, радісні і приємні моменти, але тоді я не знала, що так може бути кожного дня і для цього не потрібна визначна дата, щось типу дня народження чи річниці.

Можна кожного ранку прокидатися в обіймах і тонути в поцілунках, бути коханою весь день, а вночі втрачати голову не від проблем, а від насолоди.
 

Ось такі думки у моїй голові постійно, коли я їду на роботу сама, без Міші. У нас нема конкретного графіку хто і коли везе його до школи, у нас діє правило, хто швидше справився той везе!

Сьогодні у мене планується насичений день. З самого ранку зустріч, на яку ми з Ларою йдемо двоє, це має протягнутися до самого обіду. Хлопці підкинули нам ідею для розширення, от ми й запалилися цим. 

Після такої важкої зустрічі, Ларка запевняє потрібен ретрит, так вона називає шопінг, а я й не проти.

Зараз ми ще більше часу проводимо разом, це ще один плюс від того, що наші кохані чоловіки дружать.

Я як завжди перша зʼявляюся на місці зустрічі, мій бос-компаньйон підтримує стабільність, навіть у запізненнях.
 

Декілька хвилин тупцюю біля входу і ось нарешті, запускайте салюти, пливе мадам ніби тільки но подіум Мілану підкорювала.

- Не дуйся, це все страшенні кроки на дорогах, я виїхала вчасно

Кращий захист - це напад, от подруга й бубнить на ходу.

- А я не дуюсь, чого ти мені постійно статус дуйки приписуєш!?
 

Хмурюсь на неї, сама цього не контролюю. Я так помітила, що у нас той рівень дружби, де вітатись уже не потрібно, а переписку взагалі починаємо з фраз «знаєш що», або «це пздц».

А що далі, ми перейдемо на рівень пантоміми?!

У середині на нас уже чекають, ми перекидаємося коротким поглядом і підходимо до наших сьогоднішніх компаньйонів.

Це люди, які повинні допомогти і пояснити де, що підправити, як краще почати втілювати наш план.
 

Ідея полягає у тому, щоб з простого маленького рекламного агентства зробити велику компанію, так би мовити перейти від льодяників до трюфелів. 
 

Все чітко, швидко, без будь-яких заминок, нам по пунктах розклали важливі деталі, але одна з найважливіших це бюджет, наш спільний вклад у просування. 

Звичайно Микита сказав, що гроші це не проблема і він готовий вкластися у справу, яка приносить мені задоволення, але я розраховую на кошти з спільного рахунку з Артемом, там є і мої вкладення, і ті що пересилав мій батько тільки так, щоб мама не дізналася, тому не бачу причини відмовлятися від них.

Не дарма я сьогодні згадувала про Артема, оскільки сьогодні відбудеться засідання суду, яке мало бути ще минулого тижня, але як завжди адвокати підсудних роблять усе можливе, щоб тягнути час, але цього разу не вийшло.

Розумію, що можливо з першого разу не вийде засадити ту всю гоп-компанію, але як то кажуть «надія помирає останньою».

Ми дійсно просиділи на цій зустрічі близько чотирьох годин, обговорили всі можливі варіанти, як швидше піти в плюс, тоді зробили перерву на каву і знову до справи.
 

Чемно домовилися про наступну зустріч і попрощалися. Але перед поїздкою до торгового тенору вирішили пообідати. 

Обрали легенькі салати, але не відмовилися від десерту з безалкогольними коктейлями.
 

- Ти як?
 

Спокійно запитує Ларка, коли все ще чекаємо свого замовлення.

- Тобто? Ти про що?

Дійсно не розумію про що вона конкретно запитує.

- Демʼян казав, що сьогодні перше засідання суду

- Ти про це! Не знаю що там і до чого, я відмовилась іти туди

Подруга дивиться пильно, а тоді говорить:

- Можна я тебе щось запитаю? Тільки ти обіцяй не ображатися

- Ну давай, а то ти мене вже лякаєш

Вона голосно видихає, активно переминає пальцями і запитує:

- Соф, скажи, ти Артема взагалі ні краплі не кохала?

Оце так питання, якось зовсім неочікувано. 

- Чесно сама не знаю, завжди думала, що є якісь почуття, окрім симпатії, але тепер це байдуже. А з чого таке питання?

Ларка ставить лікті на стіл, хмуриться і додає:

- Просто ти завжди була добренька, пробачала усе можливе, а тут так різко відмовилась повність від Артема, до останнього думала, що ти підеш на суд

Єдине, що я досі не розказала подрузі, це про історію з боргом, а точніше повну історію, я пропустила момент, що мене продали, як непотріб, а потім викупили. Не знаю чому не розказала, але думаю зараз саме час. Якщо правильно розумію то Демʼян це теж не розказав Ларці.

- А ти б як відносилася до людини, яка спочатку оббрехала тебе, тоді зрадила, а в кінцевому результаті ще й продала якомусь старому, хворому на голову бандитові? Ти б пішла на суд?

Бачили б ви подругу, вона помінялася в обличчі, зблідла, очі метушливо забігали у різні сторони, а рот привідкритий від здивування. Я чекала на таку реакцію.

- Ти серйозно? Як таке можливо!? Окей брехня, зрада, але те, що ти вкінці сказала, це правда?

- Я сама не могла це помістити у свою голову, але думаю тобі варто запитати Демʼяна, вони двоє знають значно більше, просто мовчать, як риби. Микита каже, що це непотрібна мені інформація