20.2

Якщо бути чесною, то я не знаю, що саме я хочу від цієї зустрічі. У мене безліч питань і так мало відповідей.

Але найбільше боюся зустрічі зі слідчим, а точніше це бути не готовою до неї.

На фоні грала ледь чутна музика, що надавало цьому закладу більшого затишку. Це місце не для побачень чи щось у цьому плані,  тут здебільшого обідають, або зустрічаються з друзями.
 

Думаю у більш романтичному місці нам було б важче зосередитись на таких серйозних темах.
 

Як тільки я підходжу до нашого столу, Микита підіймається, він підходить ближче і не змушує до чогось, просто легенько цілує у щоку. Ну якщо пропустити момент, що буквально декілька днів тому ми ділили одне ліжко то ця картина виглядає зовсім безневинно.

- Привіт, радий тебе бачити! Як ти почуваєшся?

Микита метушиться, а я сама себе не впізнаю, спокійна, як удав на полюванні. 

- Взаємно, хотілось би краще

Біля нас одразу ж намальовується офіціант. Я давно не їла нормальної їжі, тому обираю пасту з морепродуктами і навіть кидаю око на десерт, Микита обрав тільки міцну каву без жодних доповнень.

Як тільки офіціант відходить, Микита дістає якусь товсту папку, просуває мені і мовчки спостерігає за тим, як я гортаю і просто міняюсь у обличчі.

- Цього не може бути?

Він опускає лікті на стіл і твердо запитує:

- Чого саме?

Хочеться просто провалитись крізь землю, як я могла не бачити цього всього, як!?

- Тобто Артем і його дружки не тільки наркоту возили, але й прибирали тих, хто міг якось завадити тому всьому!?
 

Микита перегортає сторінок десять і вказує мені на конкретний пункт і тут  мене вбиває повністю:
 

«Надіюсь проблем не буде»

«Наша проблема зараз глибоко зарита, спи спокійно»

Це та частина переписки Артема з його компаньйоном, від якої серце тікає у пʼяти, а мозок відмовляється думати.

- Чому ти одразу все мені не розказав?
 

Микита підіймає погляд і цілком спокійно відповідає на питання:

- Софіє, якби я не бажав помсти, але не хотів, щоб ти стерла якісь хороші моменти через оце. Ти сама завжди говориш, він залишається батьком Міші
 

Мені здається, що я взагалі не знала свого чоловіка - ой - колишнього чоловіка.

Як він міг поєднувати у собі люблячого батька, порядного юриста і кровʼю заляпаного бандюка. От яка його роль насправді.

Микита кладе мої руки у свої долоні і міцно стискає:

- Я бачу, що у тебе є питання! Запитуй інакше це все з голови самостійно не піде

Він правий, у мене купа не розплутаних ниточок, але найперше хочу почути про його звʼязок з криміналом:

- Скажи, будь ласка, як ти зміг дістатися так близько до Артема, якщо сам не замішаний у криміналі

На мене чекає якась дуже дивна реакція, він схрещує руки перед грудьми і насуплює брови до перенісся, а потім ставить запитання, яке я прокручувала у своїй голові, але аж ніяк не думала, що все так помітно:

- Ти чекаєш, щоб сказав, що я наркобарон або щось ще гірше?

Мовчу, бо якраз боюся це почути.

Микита приймає більш зручну позу і цілком спокійно говорить:

- Почнемо з того, що я досить впливовий юрист, але це не так важливо. Важливо те, що твій уже, слава Богу, колишній чоловік, перейшов дорогу не тільки мені

- Тобто

Не до кінця розумію, кому і як він перейшов дорого!?

- Він уявив себе недоторканим або навіть безсмертним, але знайшлися впливовіші люди, а серед них я просто пішак, який допомагає з юридичною стороною

Це не зовсім те, що я хотіла почути, але принаймні більше ніж нічого. І тут Микита наче читає мої думки, випалює взявши мене за руку:

- Нічого кримінального, факти, факти і ще раз факти. Я надто люблю справедливість, щоб займатися такою фігнею

Ну нарешті, ось він мед на вуха. 

Я закриваю долонями обличчя, відчуваю, як мої щоки палають від сорому, що я могла таке подумати, шепочу і не знаю чи чути, бо здається від страху заклало вуха.

- Вибач мені, що я таке питаю! Зрозумій я сім років жила з людиною, про яку взагалі нічого не знаю, а тут ти з таким новинами

Він сильніше стискає мої запʼястя, його очі бігають по моєму обличчі так, що я сама гублюсь.

- Софіє, я розумію! І навіть якщо мені знадобиться десять разів тобі доводити, що я ніяким чином не звʼяжуся з криміналом то я буду усіма способами тобі це доводити!

Відчуваю, як ці слова розслабляються мене. Як я взагалі могла у ньому сумніватися. 

Але питання зі слідчим нікуди не зникло. Що від мене хочуть і що робити мені.

- Микит, у мене зараз зустріч зі слідчим, що мені можна говорити, а що…

Запинаюся, бо розумію, що у всьому, що мені відомо фігурує така особа, як Микита.

- Про що краще змовчати? Ти це маєш на увазі?

Не розумію чому ця ситуація так веселить його, мені чомусь зовсім не смішно.

- Так саме це маю на увазі !

Микита відкидається на спинку крісла, закидає ногу на ногу, бере свою каву і робить маленький ковток, а потім починає серйозно викладати, що і як краще зроби:

- Ну дивись, момент, що ми знайомі, для слідчого не секрет, думаю твій коханий уже гарно все розмалював, тому тобі тут важливо не видати, що між нами щось є, це важливо!

Робить ще один ковток і додає:

- І про те, що сталося з Артемовою машиною ти нічого не чула. Вона вибухнула це все, що тобі відомо!

Вслухаюся в кожне слово, немає бажання якось нашкодити Микитові, тому краще бути підготовленій.

- А якщо мене запитають про розлучення, як так швидко і чому?

- Тут взагалі проблем немає!

Запитально вигинаю брову, думаю, що слідчий не зовсім дурний і зверне на таке увагу.