19.2

Не встигаю зрозуміти, що відбулося, як чую лайку біля вікна:

- Твою мать, машина

Тільки тоді розумію, що це підірвали якусь з наших машин.

Артем, як навіжений бігає то туди то сюди. Встиг зателефонувати і в поліцію і в пожежну, а я телефон від вуха не могла відкласти, хоча з тієї сторони трубки давно нікого немає.

Невже це все затіяв Микита, але навіщо, такого пункту плану він мені не оголошував. 

Руки починають трястися, коли розумію, що у нас є камери і це все може погано закінчитись.

Бачу, що Артем зайнятий, він активно спілкується з кимось по телефону на підвищених тонах.
 

Не знаю чим думаю, але швиденько пишу Микиті повідомлення:

- Софія: «Це ти зробив»

Мені не потрібно довго чекати на відповідь, як тільки відправляю смс, він зʼявляється онлайн.

- Микита: «Ти про що?»

Він що знущається з мене! Це що може ще й бути не його рук робота. Страх охоплює ще більше.

- Софія: «То ти нічого не знаєш?»

Не хочеться писати прямо, що відбулося, а може він дійсно не знає про це.

- Микита: «Знаю, що ти можеш іти спокійно спати, оскільки в когось появились інші справи»

Так це таки Микита, ну можливо не власноруч, але його ідея. Сама не розумію злитися на нього чи дякувати.

Дійсно Артем тепер зайнятий іншими справами, але, бляха, це було капець, як страшно.

Забираю Мішу і разом з ним відправляюсь у дитячу. Схоже можу знову заснути біля сина, а пізніше це списати на страх, паніку та на все що завгодно.

***

Ранок виявився просто чудовим, Артам так і не піднявся у спальню, я чула, як він довго спілкувався з поліцією, а пізніше з кимось обговорював, усю цю ситуацію.
 

Коли я спустилася вниз, виявила, що чоловіка і там не було. Моя машина була на місці, отже він викликав таксі, оскільки з його авто залишилися тільки каркас.

Швиденько пʼю каву і в той же час телефоную Ніці, схрещуються всі можливі пальчики, щоб вона погодилась забрати Мішу. На хвилинку задумуюсь, як я буду справлятися з сином після того як піду від Артема. Мені сто відсотків знадобиться няня.

Так впадаю у роздуми, що не одразу розумію, що Ніка вже на звʼязку.
 

- Алло, Алло, Софіє, ти тут?

Відкашлююсь і швиденько тараторю:

- Так, так, доброго ранку
- Доброго

Не знаю з чого саме почати, як саме їй натякнути, а може прямо сказати взагалі.

- Нік, Міша хоче зустрітися з Арсеном, каже, що давно не гралися, ти не проти

Вона одразу з щирим та веселим голосом стверджу:
 

- Звичайно, що не проти! Ти що жартуєш!?

Супер, а тепер би до головного перейти.

- До нас чи до вас?

Оце я звичайно актриса року, мені би ще Оскар дали за таку гру.

- Чула, що у вас вночі сталося, може у вас будуть якісь справи, давай краще до нас

Ти ж моє сонечко, у мене сьогодні ще й які справи!
 

- Ну якщо ти не проти тоді я завезу Мішу після школи

Я явно не на те вчилася, театральний таку зірку втратив.

- Та я заберу, у них же розклад збігається

Бачили б ви мою задоволену фізіономію, сама з себе в шоці, так професійно сплавляти сина тільки я вмію.

- Ну якщо так, то з мене смаколики до кави

- Тут відмовлятися не буду

Ніка таки не наважилась мене запитати, що трапилось, але у її голосі було чути нотки зацікавлення. 

У неї є великий плюс як для сусідки, вона ніколи не пхає свого носа за чужу огорожу.

Звичайно вона розуміє, або десь чула, що Артем давно в криміналі по самі вуха, але ніколи мене про це не запитала і доречі не забороняє нашим дітям дружити.

***

З Ларою ми домовилися, що до нотаріуса найперше, щоб потім вона собі спокійно на роботу, а я уже куди потрібно.

Подруга уже чекала на мене біля входу, дозволю собі сказати, що вона цвіла і пахла аж дивно, зазвичай ранком більше на індюка схожа.

- Привіт, можу дізнатися причину такого позитивного настрою?

Подруга мене легенько чмокає у щоку і підсмішкується:

- Привіт, ну як чому! Я ж тепер без пʼяти хвилин власниця двох величезних будинків

Хмурюсь на неї, хоча знаю, що це не правда, бо в неї на чолі написано, що щось уже намічається.

- А якщо серйозно

Заходимо у середину і одразу йдемо до ліфту, а Ларка таки ділиться сокровенною інформацією:

- Ти навіть не уявляєш хто мене на побачення запросив!

Підколюю її, простим жартом:

- Ну судячи з твого настрою то сам міністер

Ларка закочує очі і голосно прицмокує.

- Нууу то хто? Договорюй вже

Зволікає вона не довго, навіть на хвилину не вистачило.

- Мельник… прикинь, сам Демʼян Мельник

Сказати, що я шокована це нічого не сказати, але знаєте, що я бачу їх як пару, от пасують вони один одному.

- Надіюся у вас щось вийде

І тут чую від Ларки те чого ніяк не чекала:

- Хочеш щоб ми дружили сімʼями? Круто б було

Вона шкіриться і чекає якусь реакцію від мене, а все, що я можу то здивовано запитати:

- Ти щось конкретно маєш на увазі чи як?

Ліфт відчиняється, а подруга легенько штовхає мене у плече зі словами:

- Та годі тобі шифруватись, такий ти собі Штірліц

Слава Богу, що ми уже біля потрібних нам дверей, бо я реально не готова зараз про це говорити.

Ця процедура триває довше ніж ми сподівалися. Мій телефон час від часу вібрує, але не дозволяю собі відволікатися. Краєм ока блимнула, що це Артем телефонує, ну нічого почекає.

Ввічливо вітаю Лауру Станіславівну з покупкою такого чарівного будинку, запевняючи, що вона не пошкодує про свій вибір.